Шевченківські дні відзначились в Житомирі не лише покладанням квітів до пам’ятника Кобзареві та читаннями віршів, а й «коперфільдівськими талантами» житомирських комунальників.

Саме у переддень 9 березня на перехресті вулиць Великої Бердичівської та Шевченка з’явився сніжної білизни паркан. За цим парканом дивовижно, як у фокусах Коперфільда, зникла канава, яку розкопали комунальники ледь не рік тому.

Всі ці прояв винахідливості копачів-маскувальників були приурочені до дня вшанування пам’яті Тараса Шевченка нашими вельми поважними естетами-чиновниками, які не люблять споглядати грязюку, вибоїни та канави. А саме цей бруд, безлад і безгосподарність споглядають житомиряни та проїжджі біля двох пам’ятників: Тарасові Шевченку та будинку урочистих подій - історичного пам’ятника архітектури, який було збудовано ще 1903 року і де брали шлюб тисячі закоханих пар.




А тепер неподалік цього будинку в зручних теплих офісах охорони праці обоснувався колишній кандидат в мери Юрій Бобер, який говорив: я за житомирян. Але на ділі, має за хобі за найменшу провину «потрусити перевірками» житомирських дрібних підприємців, а дати жару міським та обласним керманичам за бездіяльність по проведенню ремонтних робіт в центрі Житомира – слабо. І поки що разом із своїми підлеглими «втиху» паркує автівки прямо під знаком «стоянку заборонено». Разом з тим, зо дві сотні житомирян, власників автівок, які користуються автостоянкою, розташованою неподалік, вимушені доїжджати до неї через канави, болото, бордюри та тротуари...





Певно, якщо дорогу перерито й ремонту не видно кінця, городянам дивитися на білий паркан було б приємніше, але він зник відразу після покладання квітів Кобзареві. Отож, його будували «до свята». Можливо, комунальникам на один день вдалося сховати перериту вулицю, а решту днів житомирські керманичі, за добрим прикладом, над містом літають гелікоптером й не бачать, що робиться на вулицях?