Аматорський театральний колектив Бердичівського районного будинку культури, підтверджував звання народного. Існує він протягом шести років, актори – звичайні бердичівляни без професійної освіти, які закохані у театр і прагнуть донести своє захоплення до глядачів.
Валентина Ратушинська, режисер народного аматорського театру РБК: «У 2006 році ми захистили звання народного. Це була велика вистава за твором Лесі Українки «Касандра», де було задіяно 14 особи різного віку».
На розсуд аудиторії та членів атестаційної комісії театр представив п’єсу молодої драматургині Юлії Ємельянової під назвою «Якось у місті N». Цього міста, зауважили на початку вистави, немає на жодній карті світу, а його чисельність складає всього-на-всього 5 осіб. Градоначальник, наречена, вчителька, багатодітна мати, кравець – усі вони заклопотані щоденними справами. То збирають гроші на будівництво маяку в центрі міста, аби він притягував до нього всі кораблі, то збираються разом на тій самій площі у передчутті чогось великого. Під впливом буденності городяни забувають, ким вони є насправді, який їхній внутрішній світ. А в один момент щось змушує їх прокинутися і показати іншим своє справжнє «я». Дівчина-наречена бачить себе на вулицях найкращого міста разом з прекрасним принцем на білому коні. Сувора і вимоглива вчителька насправді мріє бути повітряною гімнасткою, легкою та невимушеною. Можливо тоді непідступний градоначальник зверне на неї увагу. А очільник міста тим часом вбачає себе спритним та безстрашним тореадором, якого слухається розлючений бик та якому красуні кидають свої червоні хустки. Хитруватий кравець Ісак Абрамович в душі хоче мати справу зовсім не з голками.
Багатодітна мати Катерина Іванівна прагне літати, аби подивитися на своє місто з висоти. Цієї думки, здається, дотримуються всі герої. Ось вони замріялися, і під їхніми ногами показалися дахи міських будівель.
Лариса Сердюк, виконавиця ролі багатодітної матері: «Це п’єса про любов кожного жителя до свого міста. Воно найкраще на землі».
Ірина Воронюк, виконавиця ролі нареченої: «Наш політ символізує те, що наші мрії, про які ми розповідали на сцені, на грані здійснення. Ми злетіли, а це значить, що вчителька зрештою буде з градоначальником, наречена відшукає свою половинку, а Ісак Абрамович заграє на скрипці».
Валентина Ратушинська розповідає, що як будь-який режисер, вона має у своєму багажі чимало задумів, але ділитися ними не поспішає. Головне що в її колективі є гарні творчі люди.
Валентина Ратушинська, режисер народного аматорського театру РБК: «Один з членів журі мені сьогодні сказав, що не можна ставити Джульєтту, якщо в колективі немає Джульєтти. Цієї п’єси теж могло не бути, якби у нашому колективі не було таких типових персонажів».
Атестацією театру районного будинку культури комісія завершила огляд аматорських колективів Бердичівщини. Виступ артистів, кажуть члени комісії, залишив гарний слід.
Галина Шубіна, заступник директора обласного центру народної творчості: «Враження хороше, хочеться побажати творчих успіхів, наснаги, побільше виступів. Думаю, що в колективу є перспектива, тому що є творче бачення, є пошук».
Підтвердив театральний колектив звання народного, чи ні, стане відомо наприкінці року, коли засідатиме спеціальна колегія.
