Українська масляна – родичка європейських карнавалів – вже друге тисячоліття відкриває двері весні, будить сонечко, веселить і пригощає, зичить врожаю.
В цьому році масляний тиждень (Колодій) починається з 8 лютого і продовжиться до 14–го! Між іншим включивши до себе День Святого Валентина і Новий рік за китайським календарем. От і пречудово, тому що Масляна – це дуже веселе свято. А як святкувати? Ми вам розкажемо!
Зустрічний "переломний" понеділок
Масляна починається з приготування млинців і вареників. Основною обрядовою стравою Масляної ( Масниці, масляниці ) були ВАРЕНИКИ з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також гречані млинці, заправлені смальцем. Масляний круглий млинець – символ сонця, циклічності часу, гарних врожаїв, щасливих днів, а також символ благополуччя супружної пари, здорових дітей, єднання родини і друзів. Тому, спекти і з’їсти млинців потрібно якомога більше. Їх начинка залежить від фантазії кулінара: з маслом, медом, маком, сиром, ягодами, рибою, грибами і ікрою ( все, крім м’яса). При частуватися такими млинцями у Житомирі можна наприклад, в піццерії «Челентано».Ви самі можете вибрати начинку для млинця солодкого чи солоного. Однаково млинець буде коштувати 4грн. А от начинка за різною ціною. Млинці з ікрою вам обійдуться у 20грн. А млинці з грибами і сметаною – 8грн. Вареників з сиром в меню немає, тому попоїсти вареників ви зможете у ресторані «Пан Марципан», який знаходиться поруч. І одна порція буде коштувати – 18грн. А от млинці з ікрою тут будуть вже коштувати 38грн.
Отже повернемося до обрядів.

По своєму цікаво святкували п’ятницю. Як стверджує О.Воропай, віддавна в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Якщо весілля справляли в різдвяні м’ясниці, запросини тещі припадали на масляну п’ятницю. Гарно спорядивши повіз, зять з великими почестями саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз селом. Якщо ж він мав "на неї зуба", то вибирав баюри, щоб сани перевернулися...

Але найцікавіше відзначали останній день Масляної - Сиропусну неділю, Чорну неділю, Масне пущення. У різних регіонах були свої обряди й дійства. Ось як це відбувалося колись на Бойківщині. Відомий дослідник цього Г.Дем’ян 1979 зафіксував у селі Довгому Дрогобицького району на Львівщині такий спогад:
"Люде бавляться, всьо п"ють, гостятся, бо завтра вже піст, вже не можна. Той піст, Великий піст буде тривати сім неділь. На сему неділю Великдень. Вже тоді всьо, піст кінчається. А на пущення забави роб"ять, що вже тоти всі ся сходять там, сусіди й роблять гостину. Вимивають завтра всю посуду від того масного: вже піст буде. Вже будуть варити киселицю. Вже будуть варити бібі, оливки з фасолев, хто має, а хто не має, то грушки з фасолев та яблука. Пісне будуть варити всьо".
На Полтавщині, як засвідчує М. Маркевич, у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося "помиритися з тими, хто на цьому світі". Особливо богомільні люди не виходили на вулицю, не вживали горілки і пригадували скільки ними зароблено гріхів протягом життя. На Слобідський України чоловіки не лягали спати з дружинами, "щоб вовк поросят не з’їв".

Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку мирову:
- Прости мені! - низько вклинившись, звертався сусід до сусіда
-Бог простить, - відказував господар чи господиня.
- І в друге прости!
-Бог простить...
- У втретє прости!
- Бог простить!
Після цих діалогів, які не розповсюджувались лише на дітей, люди цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда втрачала гріховну суть. У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Не дарма мудре народне прислів’я стверджувало: "Не вічно ж носити камінь за пазухою".

... протягом Масляної люди вживали переважно вареники з сиром, але це обрядове їство було особливо пошанованим у неділю, а тому казали: "вареники доведуть, що й хліба не дадуть". Вевесері ж влаштовували цікавий обряд "полоскання зубів". З цього приводу Брокгауз і Ефрон до свого знаменитого енциклопедичного словника ввели цікаве пояснення: "за деякими звичаями Масляна закінчується полосканням зубів тому, що існує повір’я буцімто чорти щоночі потрохи можуть витягати сир, котрий залишився між зубами, доки самі усього не витягнуть із зубами..."
А от у нас, після святкування Масляної у парку Гагаріна всі розходяться по кав’ярням і ресторанчикам. І там їх радо будуть зустрічати млинцями з медом і маком будуть пригощати за святковим столом при вході. А потім вже хто що захоче вже додатково може замовляти. Так пригощати будуть наприклад «Старе місто» і «12 стульев».

Вважалося:
Яка Сиропустна неділя, такий і Великдень.
Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видається весна...
За різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день м’ясниць. Люди готувалися до найдовшого, і, як уже мовилося, найсуворішого з усіх попередніх - Великого посту, а тому казали: "Масляна, Масляна, яка ти мала,- якби ж тебе сім неділь, а посту одна". Та що поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: "Не завжди котові Масляна".