Житомирі відбувся показ фільму відомого польського режисера Анджея Вайди «Катинь». Фільм було відзнято у 2007 році, він був номінований на премію «Оскар» у категорії «Кращий фільм іноземною мовою».
В'ячеслав Майборода, викладач училища культури, керівник кафедри операторського і режисерського мистецтва, перед фільмом додав коментарі, які поглибили розуміння задуму режисера.
У кінострічці йдеться про винищення тисяч польських офіцерів, взятих у радянський полон у вересні 1939 р. в результаті підписання між Німеччиною та СРСР пакту Ріббентропа-Молотова і вступу радянських військ на територію Другої Речі Посполитої. Серед репресованих був і капітан польської армії Якоб Вайда, батько майбутнього режисера фільму "Катинь". Частина полонених була вивезена до Сибіру, а частина (біля 22 тис. осіб) – передана обласним НКВС Смоленської, Калінінської та Харківської областей і розстріляна на підставі рішення Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 березня 1940 р. Колективні могили цих жертв тоталітарного радянського режиму були знайдені у Катині під Смоленськом, Мідному біля Твері, а також у П’ятихатках поблизу Харкова.

Події Катинської трагедії показані у фільмі крізь призму переживань жінок, які чекають на допомогу і повернення своїх батьків, чоловіків, братів і синів – військовослужбовців Польської Армії.
“Фільм “Катинь” нещодавно демонструвало у прайм-таймі центральне телебачення Російської Федерації. Натомість в Україні цей фільм бачило лише вузьке коло глядачів. Наприклад, житомиряни змогли його переглянути в Клубі Елітарного Кіно, або в Польському Домі. Але не вважаєте ви, що для поглиблення взаєморозуміння народів Польщі і України у болючих питаннях історії варто показати фільм режисера Анджея ВАЙДИ «Катинь» у прайм-таймі на Першому національному каналі України?

Цей фільм настільки зворушив глядачів, що після перегляду стрічки всі були приголомшені. Довго ділилися враженнями від побаченого і їх ставленням до проблеми. Це й не дивно, бо серед глядачів зібралися викладачі, журналісти, історики, культурологи, молоді люди, а також глядачі поважного віку у яких просто на очах були сльози. Напевно, кожну сім’ю спіткала така ж трагедія. Наприклад, мого прадіда репресували. Але ми про це мовчимо і не говоримо. Ми говоримо про трагедію поляків, забуваючи про власну.

Хочу додати, що 6 травня до Дня Перемоги в Житомирському Клубі Елітарного Кіно відбудеться показ фільму Михайла Ромми «Звичайний фашизм» (м. Житомир, вул. 1 травня, 22а) . Це один з кращих документальних фільмів про фашизм, які будь-коли були зняті. Саме сьогодні, коли і в нашій, і в багатьох інших країнах тисячі обдурених людей встають під стилізовані свастики і цитують "Майн Кампф", ця стрічка найбільш актуальна. Втім, фільм буде надзвичайно корисний і тим, хто ростить фашизм в собі і в інших, прикриваючи його іншими назвами, такими, як "патиротизм", "національна самосвідомість", "велика Росія" і тому подібне Цей фільм повинен поглянути кожен, аби зрозуміти, чим може обернутися ухильна позиція "я - зовні политки", чим може обернутися ігнорування зростання коричневої загрози. 2 млн. метрів нацистської хроніки було проглянуто авторами для того, щоб підібрати матеріал для "Звичайного фашизму", який, вийшовши на екрани в 1965-ом року, доніс правду про фашизму до десятків мільйонів людей у всьому світі.