Такого у Бердичеві ще не було! Власне, прекрасних наречених у ньому можна побачити щовихідних, але, ці красуні прямували не до Палацу одружень — урочистим парадом вони вирішили пройти центральною вулицею Бердичева, аби привітати його з Днем народження, вразити усіх своєю красою та нагадати: справжні сімейні цінності ще ніхто не відміняв. Організатори дійства закликали бердичівлян засвоїти: жіночка краса врятує світ. Вони — за міцну сім’ю, чисте кохання й здоровий спосіб життя.
Сергій Костюк, організатор “Параду наречених”: “Думка провести подібний парад виникла ще 2 роки тому, але до сих пір не було такої можливості. Згодом одна з місцевих весільних агенцій вирішила запропонувати ось таку креативну ідею. Взагалі, Бердичів — сьоме місто в Україні, в якому проводився такий парад. Для цього ми запросили 25 дівчат, аби показати усім ейфорію краси.”
Учасницям параду від 18-ти до 27-ми. Надіти весільну сукню їх примусили різні причини. Дехто наперекір відомому повір’ю ризикнув зробити це до весілля.
Інна Морозова, учасниця “Параду наречених”: “Мій добрий друг запросив мене взяти участь у цьому параді і я вирішила погодитися, тому що хотіла перед майбутнім весіллям відчути себе нареченою і щоб мене побачили у цьому наряді. Хлопця у мене немає, так що серце моє повністю вільне.”
Хто сказав, що після весілля життя закоханих стає сірим та безпросвітним? Серед учасниць параду були й такі, які й досі безмежно кохають свої обранців, хоча вже позаду той час, коли вони разом ступали на весільний рушник.
Наталія Новікова, учасниця “Параду наречених”: “На моє бажання взяти участь у параді чоловік відреагував позитивно — він у мене гарна й добра людина. Хочеться показати дівчатам, що красивою і щасливою можна бути як до весілля, так і після.”
Так, серед цієї вроди, були й такі, хто вже сяяв у весільному вбранні. Так, були й такі, що сяяли вже не раз. Ну то й що? Хіба можна рахувати рази, коли мова йде про пошуки неземного кохання?
Яна Петрова, учасниця “Параду наречених”: “Невестой была и не единожды. Хочу еще раз и обязательно жениха себе хорошего... Хочу всем показать, что вот я есть такая красивая. Может мой любимый — самый-самый — меня увидит.”
Поки чарівні бердичівлянки крокували вулицею, проходили через квітчасту арку та кидали букети, ті, кого вони шукали, про кого мріяли хто тижнями, а хто місяцями, були зовсім неподалік. Де саме? Звісно де — на “Козацьких забавах”.
Для цих хлопців вже точно не буде проблемою вийти з Палацу одружень з нареченою на руках. Не забажає мила йти під вінець — потягне, як ось оцю “іграшку”. Традиційні на День міста “Козацькі забави” традиційно підтвердили — є ще у Бердичеві богатирі, а у тих — друзі у Житомирі. Усі разом вони влаштували для численних глядачів справжнє шоу сили, витримки, загартованості та волі до перемоги. 10-тонний пожежний автомобіль? Спробуємо! Підйом 100-кілограмової штанги? Не питання... Кажуть, її спеціально сконструйовано таким чином, аби захватити було важко й незручно. Це робило свою чорну справу — переможно підняти штангу над головою вдавалося не всім. Хотілося б побачити того, хто з легкістю прибере цей чемоданчик... А вони брали по два таких і йшли на “прогулянку”, дарма, що вага кожного — центнер. Не поспішати, триматися та держати спину закликав учасників ігор Олександр Подгорчук: широковідомий у колах депутатських та футбольних на час “Козацьких забав” він котрий рік традиційно перетворюється на професійного ведучого та шоумена.
Виснажлива жара та сотні кілограмів знущалися над учасниками “Забав”, як могли, але козаки — така категорія людей, яка не любить кидати слів на вітер, друга у біді, почате на півдороги. І вони гідно пройшли усі етапи. Найсильнішим серед найсильніших виявився Дмитро Мешков, який, окрім кубка переможця, в якості нагороди від міського голови отримав телевізора.
