Європарламент: майбутнє України – в ЄС
14-12-2011 12:25
У рамках освітньої програми "Україна в Європі" протягом семи днів українські журналісти мали змогу подорожували найрозвиненішими країнами Європи. Особливо цінною поїздка стала завдяки своєму пізнавальному характеру. Адже запитаймо себе, що ми знаємо про Євросоюз, в який так прагне вступити Україна? Що таке Європарламент, Рада Європи, парламентська асамблея? З усім цим розібратися нелегко, проте цікаво і необхідно.
Першою країною Євросоюзу, яку відвідали українські ЗМІ, стала бездоганно чиста, самобутня, горда і велична Польща, яку ще називають найстійкішим адвокатом ефективних відносин України з ЄС, член ЄС з стійкими історичними зв'язками з Україною. Варто зазначити, що ця країна першою в Європі протягнула руку допомоги Україні у входженні в Євросоюз.У Євросоюз вона вступила 1 травня 2004 року. Зокрема, 21 березня 2005 року міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд заявив, що Польща за будь яких умов буде підтримувати євроінтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: "На цьому етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію". Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян Євросоюзу до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.
У Польщі ми й почали робити свій порівняльний аналіз. Дороги, сервіс, взаємоввічливість, чистота… Чому це повинно вражати у сучасному цивілізованому світі людину, яка народилася у країні з найродючішими ґрунтами, чудовим географічним положенням, з можливістю виходу до моря, посеред талановитих людей, попит на розум яких існував завжди? Відповісти важко. Там живуть краще. І як не дивно, хочуть аби такого рівня досягли й інші. Приклад цього бажання яскраво представлений у європейському законодавстві. З його нюансами українських кореспондентів ознайомили чиновники Європарламенту у Брюсселі та Ради Європи, яка знаходиться у французькому місті Страсбург, поряд з іще одним відділенням Європарламенту, приміщення якого недобудоване як символ того, що зростання Євро союзу триває.
Отже, Європарламент у Брюсселі (Бельгія) – одна з п’яти інституцій Європейського Союзу, асамблея представників якого складається з майже 500 мільйонного населення. Функціональне призначення Європарламенту багатогранне. Разом з Радою Європи, він бере участь у законодавчому процесі через численні процедури. Наприклад, процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо. Контролює діяльність інституцій Євросоюзу, затверджуючи склад Комісії. Окрім того, має право висловлювати їй вотум недовіри. Поділяє з Радою бюджетні повноваження: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання. Загалом у Європарламенті працює 5 тис. чиновників, які надають підтримку 736 депутатам з 27 країн-членів Євросоюзу.
Презентацію ролі та функціонування Європарламенту з перекладом із французької на українську журналістам з України люб’язно продемонстрував представник цієї інституції Петер Ланг у переддень парламентського засідання мерів 27 країн-членів Євросоюзу.
Як зазначив пан Ланг, офіційна адреса штаб-квартири Європарламенту знаходиться у французькому місті Страсбург, де раз у місяць протягом чотирьох днів депутати, разом з асистентами, беруть участь у парламентських сесіях. Окрім того секретаріат Європарламенту розташований за третьою адресою – у Люксембурзі. За таке віддалене розміщення роботу Європарламенту часто критикують. Адже переїзд з Брюсселю у Страсбург довжиною у 480 км дорого коштує, окрім того потребує великої кількості транспортних засобів, які забруднюють навколишнє середовище і примножують чинники глобального потепління, з яким намагається боротися то й же Євросоюз. З цього приводу 80 % депутатів Європарламенту виступають за утвердження єдиної адреси, проте 20% інших французьких і люксембурзьких депутатів – проти.
–Питання чому не можна зосередити Європарламент в одній країні носить історичний та політичний характер, – розповідає Петер Ланг. – З політичної точки зору, все просто: в Амстердамському договорі 1997 року чітко записано, що 12 звичайних парламентських сесій Європарламенту повинні відбуватися у Страсбурзі. Для того, щоб змінити умову цього установчого договору на користь парламентарів з Брюсселю чи Люксембурга, потрібна згода 27 держав-членів ЄС, на що французьке представництво категорично не згідне. З історичного боку, Страсбург символізує акт франко-німецького примирення і претендує на статус міста – єдиного представника Європарламенту. Ця проблема, на жаль, й надалі залишається відкритою.
Додамо у цю гостро-екзотичну інформаційну страву трохи історії. На початку 50-х років, у час свого становлення Європарламент характерно відрізнявся від свого сучасного стану. Сфера його повноважень була значно обмеженішою. Це сьогодні він – повноцінний співухвалювач законів і рішень разом з країнами-членами ЄС. На початку кількість депутатів складала 99 осіб з усього шести країн, з 4 офіційними державними мовами. Сучасні цифрові показники такі – 736 депутатів з 27 країн, з 24 офіційними державними мовами. Також на початку заснування Європарламенту депутати не обиралися прямим голосуванням, а делегувалися національними парламентами кожної країни-члена. Перші прямі вибори до Європарламенту відбулися лише з 1979 року і проходять кожні 5 років до цього часу. Останні вибори датуються 2009 роком, наступні очікуються відповідно у 2014. Разом із зростанням кількості євродепутатів, значно більших повноважень набув і сам Європейський парламент. У 1973 році відбулося його перше розширення, у рамках якого новими державами-членами Євросоюзу стали Ірландія, Великобританія та Данія, у 80-х роках сюди приєдналися Греція, Іспанія і Португалія, у 1990 році – східна Німеччина, 1995 р. – Австрія, Швеція, Фінляндія. Найбільше розширення – на 10 країн – відбулося уже в новому тисячолітті – у 2004 році, яке об'єднало у Європейському союзі ще 8 країн Центрально-Східної Європи. Останніми приєднаними країнами стали Болгарія та Румунія (2007 р.). Звичайно, на цьому етапі процес розширення Європейського союзу не зупиняється. Зараз є 5 офіційних країн-кандидатів на вступ – Туреччина, Хорватія, Македонія, Ісландія і Чорногорія. У грудні 2011 р. очікується, що офіційним кандидатом стане ще й Сербія, яка 1 липня 2013 року стане 28 країною-членом Євросоюзу. До слова, нещодавно у Сербії відкрито безвізовий режим для України.
Зараз готується законодавча пропозиція, що стосується зміни процедури обрання євродепутатів, яка пропонуватиме голосування по двох транснаціональних списках – національний та єдиний європейський. Нагадаємо, сьогодні вибори до Європарламенту відбуваються за пропорційною системою. Щоб стати євродепутатом потрібно бути у віці не менше 18 років, (хоча окремі країни збільшили вікове обмеження до 21 року), громадянином однієї з країн Європейського союзу, також відповідати окремим нормам кожної з країн-членів. Гармонізація заробітної плати євродепутатів почалася з 2009 року, у рамках якої кожен з 736 депутатів отримує однакову зарплатню. До вищезазначеного року оплата праці депутатів Європарламенту здійснювалася з бюджету кожної держави-члена Євросоюзу окремо, відповідно була диференційованою. Станом на 1 грудня 2011 року її розмір становить 7 тис. 800 євро, які виплачуються із скарбниці Європейського союзу.
Кількість депутатів Європарламенту, відповідно чисельність голосів у раді міністрів – представників кожної з країн-членів Євросоюзу залежить від демографічної ваги кожної держави. Наприклад, якщо у Європарламент вступить Україна, то вона матиме майже однакову політичну вагу з Німеччиною.
Під час прес-конференції у брюссельській інституції ЄС представників українських ЗМІ найбільше цікавило становище кандидатури на вступ у ЄС України. У свою чергу Петер Ланг повідомив, що стосовно цього питання у представників Європарламенту існують різні бачення, багато з них підтримують Україну. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002 році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав: "Європейська перспектива для України не означає обов'язкове членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо". 13 січня 2005-го року Європарламент фактично одноголосно (467 "за", "проти" – 19) прийняв постанову про бажання Європарламенту наближення позицій з Україною щодо членства. Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. У жовтні 2005-го року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо сказав, що майбутнє України "в ЄС". Однак 9 жовтня 2005 року Європейська Комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виконання планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар Оллі Рен сказав, що ЄС повинен уникнути "занадто великого розширення", наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.
Українські оглядачі в Європі виділяють так звану "групу опору" прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені тези про перспективу членства. "Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна – ЄС через позицію Франції", пише впливове німецьке видання "Frankfurter Allgemeine Zeitung". "Але це – лише слова, – каже Петер Ланг. – Адже поки Україна не виконає усіх норм, які пропонує процедура входження у Європейський союз, доти констатувати єдине ставлення безглуздо. У резолюції Європарламенту, прийнятій 27 жовтня, йдеться про необхідність надати Україні перспективу членства в Євросоюзі. Водночас Європарламент вважає, що збереження судового вироку екс-прем’єр-міністру Юлії Тимошенко у нинішньому вигляді містить ризики для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Ірина ЮРКО.
Першою країною Євросоюзу, яку відвідали українські ЗМІ, стала бездоганно чиста, самобутня, горда і велична Польща, яку ще називають найстійкішим адвокатом ефективних відносин України з ЄС, член ЄС з стійкими історичними зв'язками з Україною. Варто зазначити, що ця країна першою в Європі протягнула руку допомоги Україні у входженні в Євросоюз.У Євросоюз вона вступила 1 травня 2004 року. Зокрема, 21 березня 2005 року міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд заявив, що Польща за будь яких умов буде підтримувати євроінтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: "На цьому етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію". Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян Євросоюзу до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.
У Польщі ми й почали робити свій порівняльний аналіз. Дороги, сервіс, взаємоввічливість, чистота… Чому це повинно вражати у сучасному цивілізованому світі людину, яка народилася у країні з найродючішими ґрунтами, чудовим географічним положенням, з можливістю виходу до моря, посеред талановитих людей, попит на розум яких існував завжди? Відповісти важко. Там живуть краще. І як не дивно, хочуть аби такого рівня досягли й інші. Приклад цього бажання яскраво представлений у європейському законодавстві. З його нюансами українських кореспондентів ознайомили чиновники Європарламенту у Брюсселі та Ради Європи, яка знаходиться у французькому місті Страсбург, поряд з іще одним відділенням Європарламенту, приміщення якого недобудоване як символ того, що зростання Євро союзу триває.
Отже, Європарламент у Брюсселі (Бельгія) – одна з п’яти інституцій Європейського Союзу, асамблея представників якого складається з майже 500 мільйонного населення. Функціональне призначення Європарламенту багатогранне. Разом з Радою Європи, він бере участь у законодавчому процесі через численні процедури. Наприклад, процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо. Контролює діяльність інституцій Євросоюзу, затверджуючи склад Комісії. Окрім того, має право висловлювати їй вотум недовіри. Поділяє з Радою бюджетні повноваження: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання. Загалом у Європарламенті працює 5 тис. чиновників, які надають підтримку 736 депутатам з 27 країн-членів Євросоюзу.
Презентацію ролі та функціонування Європарламенту з перекладом із французької на українську журналістам з України люб’язно продемонстрував представник цієї інституції Петер Ланг у переддень парламентського засідання мерів 27 країн-членів Євросоюзу.
Як зазначив пан Ланг, офіційна адреса штаб-квартири Європарламенту знаходиться у французькому місті Страсбург, де раз у місяць протягом чотирьох днів депутати, разом з асистентами, беруть участь у парламентських сесіях. Окрім того секретаріат Європарламенту розташований за третьою адресою – у Люксембурзі. За таке віддалене розміщення роботу Європарламенту часто критикують. Адже переїзд з Брюсселю у Страсбург довжиною у 480 км дорого коштує, окрім того потребує великої кількості транспортних засобів, які забруднюють навколишнє середовище і примножують чинники глобального потепління, з яким намагається боротися то й же Євросоюз. З цього приводу 80 % депутатів Європарламенту виступають за утвердження єдиної адреси, проте 20% інших французьких і люксембурзьких депутатів – проти.
–Питання чому не можна зосередити Європарламент в одній країні носить історичний та політичний характер, – розповідає Петер Ланг. – З політичної точки зору, все просто: в Амстердамському договорі 1997 року чітко записано, що 12 звичайних парламентських сесій Європарламенту повинні відбуватися у Страсбурзі. Для того, щоб змінити умову цього установчого договору на користь парламентарів з Брюсселю чи Люксембурга, потрібна згода 27 держав-членів ЄС, на що французьке представництво категорично не згідне. З історичного боку, Страсбург символізує акт франко-німецького примирення і претендує на статус міста – єдиного представника Європарламенту. Ця проблема, на жаль, й надалі залишається відкритою.
Додамо у цю гостро-екзотичну інформаційну страву трохи історії. На початку 50-х років, у час свого становлення Європарламент характерно відрізнявся від свого сучасного стану. Сфера його повноважень була значно обмеженішою. Це сьогодні він – повноцінний співухвалювач законів і рішень разом з країнами-членами ЄС. На початку кількість депутатів складала 99 осіб з усього шести країн, з 4 офіційними державними мовами. Сучасні цифрові показники такі – 736 депутатів з 27 країн, з 24 офіційними державними мовами. Також на початку заснування Європарламенту депутати не обиралися прямим голосуванням, а делегувалися національними парламентами кожної країни-члена. Перші прямі вибори до Європарламенту відбулися лише з 1979 року і проходять кожні 5 років до цього часу. Останні вибори датуються 2009 роком, наступні очікуються відповідно у 2014. Разом із зростанням кількості євродепутатів, значно більших повноважень набув і сам Європейський парламент. У 1973 році відбулося його перше розширення, у рамках якого новими державами-членами Євросоюзу стали Ірландія, Великобританія та Данія, у 80-х роках сюди приєдналися Греція, Іспанія і Португалія, у 1990 році – східна Німеччина, 1995 р. – Австрія, Швеція, Фінляндія. Найбільше розширення – на 10 країн – відбулося уже в новому тисячолітті – у 2004 році, яке об'єднало у Європейському союзі ще 8 країн Центрально-Східної Європи. Останніми приєднаними країнами стали Болгарія та Румунія (2007 р.). Звичайно, на цьому етапі процес розширення Європейського союзу не зупиняється. Зараз є 5 офіційних країн-кандидатів на вступ – Туреччина, Хорватія, Македонія, Ісландія і Чорногорія. У грудні 2011 р. очікується, що офіційним кандидатом стане ще й Сербія, яка 1 липня 2013 року стане 28 країною-членом Євросоюзу. До слова, нещодавно у Сербії відкрито безвізовий режим для України.
Зараз готується законодавча пропозиція, що стосується зміни процедури обрання євродепутатів, яка пропонуватиме голосування по двох транснаціональних списках – національний та єдиний європейський. Нагадаємо, сьогодні вибори до Європарламенту відбуваються за пропорційною системою. Щоб стати євродепутатом потрібно бути у віці не менше 18 років, (хоча окремі країни збільшили вікове обмеження до 21 року), громадянином однієї з країн Європейського союзу, також відповідати окремим нормам кожної з країн-членів. Гармонізація заробітної плати євродепутатів почалася з 2009 року, у рамках якої кожен з 736 депутатів отримує однакову зарплатню. До вищезазначеного року оплата праці депутатів Європарламенту здійснювалася з бюджету кожної держави-члена Євросоюзу окремо, відповідно була диференційованою. Станом на 1 грудня 2011 року її розмір становить 7 тис. 800 євро, які виплачуються із скарбниці Європейського союзу.
Кількість депутатів Європарламенту, відповідно чисельність голосів у раді міністрів – представників кожної з країн-членів Євросоюзу залежить від демографічної ваги кожної держави. Наприклад, якщо у Європарламент вступить Україна, то вона матиме майже однакову політичну вагу з Німеччиною.
Під час прес-конференції у брюссельській інституції ЄС представників українських ЗМІ найбільше цікавило становище кандидатури на вступ у ЄС України. У свою чергу Петер Ланг повідомив, що стосовно цього питання у представників Європарламенту існують різні бачення, багато з них підтримують Україну. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002 році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав: "Європейська перспектива для України не означає обов'язкове членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо". 13 січня 2005-го року Європарламент фактично одноголосно (467 "за", "проти" – 19) прийняв постанову про бажання Європарламенту наближення позицій з Україною щодо членства. Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. У жовтні 2005-го року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо сказав, що майбутнє України "в ЄС". Однак 9 жовтня 2005 року Європейська Комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виконання планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар Оллі Рен сказав, що ЄС повинен уникнути "занадто великого розширення", наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.
Українські оглядачі в Європі виділяють так звану "групу опору" прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені тези про перспективу членства. "Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна – ЄС через позицію Франції", пише впливове німецьке видання "Frankfurter Allgemeine Zeitung". "Але це – лише слова, – каже Петер Ланг. – Адже поки Україна не виконає усіх норм, які пропонує процедура входження у Європейський союз, доти констатувати єдине ставлення безглуздо. У резолюції Європарламенту, прийнятій 27 жовтня, йдеться про необхідність надати Україні перспективу членства в Євросоюзі. Водночас Європарламент вважає, що збереження судового вироку екс-прем’єр-міністру Юлії Тимошенко у нинішньому вигляді містить ризики для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Ірина ЮРКО.