БЕР
Вівторок
19
05:59

​Ольга Бібла: Кожна дитина повинна мати родину

Яке це щастя виховуватися в родині, коли є батьки! І яке це страшне випробування для дитини, позбавленої родини! Про те як надати сімейне тепло, любов, затишок, підготувати до самостійного життя дитину, яка залишилася без родини, в інтерв’ю з начальником Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Ольгою Біблою.

Щастя дитини – що особисто для Вас це значить?

Більшості дітей в Україні пощастило народитися в повній сім’ї, де є мама і тато. Когось виховували лише мама чи тато. Хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю.


А є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трохи підріс, набув свого життєвого досвіду, набив своїх "гуль", натерпівся образ або навіть зневірився у тому, що на світі є добрі і люблячі дорослі.


Ми розуміємо, що дитина щасливою буде лише в сім'ї, тому намагаємося зробити все можливе аби знайти їй родину.


Щастя дитини – жити в родині.


Які форми сімейного виховання у Житомирі є прийнятними для дітей, які залишилися без родини?

Є різні способи того, як стати батьками. Один із них – це усиновлення дитини, яка є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на правах доньки або сина. Це непроста і водночас така благородна справа. Україна багата на людей, які готові стати батьками обездоленій дитині. Кожного дня хтось із дітей відкриває двері своєї нової домівки, а за ними мама і тато, які та довго чекали на них. Ці діти ще не знають, але обов’язково пізнають, що таке щира, справжня батьківська любов і турбота. Серед них і малюки, і діти більш старшого віку, і діти, які мають певні проблеми зі здоров’ям, і родинні групи братиків і сестричок, для яких влаштування до нової сім’ї не повинне затьмаритись болем розлучення одне з одним. Усі вони мріють про тата і маму: малюють їх, пишуть їм листівки, бачать у снах. Щоб не зрадити дитину, не завдати їй болю, до прийняття рішення про усиновлення треба підійти виважено і свідомо. У м.Житомирі усиновлено 155 дітей.


Усиновлення – це сім’я назавжди. Кандидати в усиновлювачі готують пакет документів, оформлений відповідно до норм чинного законодавства. Усиновлення дитини відбувається у судовому порядку. Усиновлена дитина набуває права і обов’язки (у тому числі майнові), як рідна дитина. Кількість усиновлених дітей – необмежена, усиновлення дітей можливе у віці від 2 місяців до 18 років, якій змінюється прізвище, ім’я, по батькові, число місяць, рік, місце народження та втрачає усі права і зобов’язання щодо своєї попередньої сім’ї, статус та право на пільги.


Попри труднощі, з якими можна зіткнутись на шляху усиновлення, винагорода буде більшою: тепла посмішка дитини, її лагідні оченята та невичерпна радість батьківства, ті зерна любові, які ви посієте у дитячі душі, назавтра проростуть щедрим врожаєм добра.


Однією із форм сімейного виховання є прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу. Науковці зазначають, що прийомна сім’я має глибокі історичні корені в Україні, які частково за різних причин були втрачені.


Станом на 01 січня 2020 року в м. Житомирі нараховується 6 дитячих будинків сімейного типу та 11 прийомних сімей, в яких виховується 56 дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також 264 дитини перебуваються під опікую/піклуванням.


Такі сім'ї фактично допомагають державі виховувати дітей‑сиріт не в інтернатах, а в кращих, сімейних умовах. Відповідно, держава призначає сім'ї допомогу на утримання дітей, грошове забезпечення прийомним батькам та батькам-вихователям, а також надає соціальний супровід (постійну консультативну допомогу від соціального працівника). Діти в прийомній сім'ї та дитячому будинку сімейного типу зберігають статус дітей‑сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування та всі пільги, призначені державою такій категорії дітей. Також за дітьми зберігається право на аліменти, пенсію інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу.


Прийомні діти та діти-вихованці проживають і виховуються у прийомній сім'ї або дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18‑річного віку, а в разі навчання у професійно‑технічних, вищих навчальних закладах I‑IV рівнів акредитації ‑ до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.


Патронат над дитиною (сімейний патрона) – це інноваційна комплексна соціальна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя у період подолання дитиною, її батьками складних життєвих обставин.


При функціонуванні патронатної сім’ї дитина відразу після обстеження направляється в будинок патронатного вихователя і перебуває там до трьох місяців, а в окремих випадках до шести місяців. За цей час орган опіки та піклування вирішує питання подальшого влаштування дитини або повернення її в рідну сім’ю.


І останнє запитання. Куди потрібно звернутися, щоб отримати детальну консультацію якщо є бажання взяти на виховання дитину-сироту, дитину, позбавлену батьківського піклування, підтримати її, надати сімейне тепло, любов, затишок, підготувати до самостійного життя?

У Службу (управління) у справах дітей Житомирської міської ради для отримання детальної інформаціїї (м.Житомир, майдан імені С.П.Корольова, 4/2, кабінет №125, 126, 127, тел.: 48-11-95, 48-11-96).


Дякуємо за розмову.

Вчора

Сторінки:
Нагору