Вітчизняному вокальному самородку Олегу Виннику, котрий володіє потужнішим феноменальним голосом, по-справжньому розкрити свій талант вдалося за межами рідної Батьківщини. У Європі він виконував головні ролі мюзиклів, партії в операх, виступав на столичних сценах найбільших міст. Через п'ятнадцять років творчої еміграції, де не тільки не забув, а й вдосконалював володіння українською мовою, внаслідок туги до своєї країни та народу, артист повернувся на Батьківщину.

Нещодавно на запрошення народного депутата Віктора Развадовського з концертною програмою він відвідав уже два невеличкі райцентри Житомирщини - Романів та Любар. Поява бажаного та улюбленого артиста дозволила цим населеним пунктам встановити у них рекорди кількості учасників у масових заходах: відповідно біля 15 та 10 тисяч людей. На найближчу суботу заплановано його виступ на 600-річчі Чуднова.

3 вересня перебуваючи на щедрій житомирській землі Олег Винник люб'язно погодився на інтерв'ю для місцевих засобів інформації. Розмова виявилася щирою та відвертою, чим засвідчила і такі його переваги, як людяність і патріотизм.

У школі найулюбленішим предметом була історія

Олег Винник не цурається села. І не тільки тому, що родом із сільської місцевості. Він глибоко переконаний у тому, що саме українське село - той фундамент, на якому вистояла та відновилася Незалежна Українська Держава.

Найулюбленішим предметом для школяра Олега була історія. Великою мірою внаслідок особи вчителя.

"Для мене важливе значення має комунікація між людьми: спроможність слухати і чути, розмовляти фахово та аргументовано, бути толерантними, з повагою ставитися один до одного. Саме це і визначало моє відношення до того чи іншого предмету під час шкільного навчання. Я любив ті предмети, на уроках з яких відчував щирість, любов, взаєморозуміння. Так склалося, що таким предметом для мене була історія", - зізнався артист.

Уже в шкільні роки Олег Анатолійович носив сережку, вирізнявся із середовища однолітків зачіскою в стилі "рок-н-рол", за що не раз "отримував стусани" від директора, та не терпів "совдепію". Попри це свята Першого та Останнього дзвоника для нього завжди були шанованими і хвилюючими, а "Пісня про Вчительку" назавжди підкорила його серце.

Українські пісні настільки душевні, що з цим не може порівнятися жодна інша країна

У роки Другої світової війни на пропозицію палати лордів Великобританії відмовитися від видатків на культуру, Вінстон Черчиль відреагував запитанням: а для чого ми тоді воюємо? Коментуючи це історичне висловлювання прем'єр-міністра Великобританії, Олег Винник зауважив, що якби в Україні держава належним чином опікувалися культурою, нам би вдалося уникнути теперішньої війни на Донбасі.

"Якби в нашій країні на належному рівні було ставлення до культури - війни би не було. Якщо хтось стверджуватиме, що у будь-якій іншій країні більше розвинений фольклор, ніж у нас, я буду однозначно заперечуватиму йому. На мою думку, український фольклор, українські пісні настільки душевні, що з цим не може порівнятися жодна інша країна, це не можливо передати словами. Повірте мені як людині, яка багато років прожила за кордоном", - сказав Олег Анатолійович.

Кожен концерт як останній

Відрадно, що на відміну від низки співаків, Олег Винник не тільки не користується фонограмою, а й кожного разу викладається на всі сто. Переконалися у цьому на його концертах і мешканці та гості Житомирської області.

"Яким би маленьким за кількістю жителів не був населений пункт, кожен виступ для мене - велика сцена. У Любарі мешкає приблизно три тисячі, а на концерт, думаю, прийшло десь біля десяти тисяч людей. Вони витрачають свій час, кошти, орендують автівки та автобуси. Для мене це справжнє свято. Будьмо відверті: якщо у таке невеличке селище, у якому, повторюся, мешкає три тисячі жителів, приїжджає із сіл району, області десять тисяч глядачів, це значна подія. Зрештою, для мене не існує таких понять як "велика сцена", "маленька сцена", "багато глядачів" чи "мало глядачів". Для мене кожен концерт є як останній. Я насолоджуюся таким спілкуванням зі своїми прихильниками. А сьогодні, за світлої пори доби, що трапляється дуже рідко, коли артист має змогу бачити тисячі своїх шанувальників у піднесеному настрої, їхні осяяні обличчя, красиві очі й посмішки на вустах, я відчував неймовірну радість", - сказав Олег Винник.

За попередні п'ять - шість років, за наполяганням продюсера, він тільки раз був у відпустці. І та тривала всього-на-всього вісім днів, адже уже через три доби почав нудьгувати за професійною діяльністю.

Першу пісню довелося чекати 29 років

Олег Винник не лише зворушує струни людських сердець виконанням пісень, а пише для них змістовні тексти та прекрасну музику. І завдячує цьому Богу та своїм батькам. Щоправда, як повідомив артист, першу власну пісню "Аромат моєї мрії" він створив, коли йому було майже тридцять.

"Мабуть, мої слова вам видадуться банальними... Гадаю, що Господь Бог через мого батька, мою матір дав мені такі можливості. Однак, для того щоб написати свою першу пісню, мені довелося прожити двадцять дев'ять років, - зізнався Олег Анатолійович. - Та я знаю людей, які почали писати картини-шедеври у шестидесятирічному віці".

При цьому він зауважив, що успіх від таланту залежить десь на два відсотки, а від кропіткої праці - на інші дев'яносто вісім. Звичайно, якщо на те є добра воля Всевишнього.

Слава Богу, що у нашій країні є такі люди, які гідно роблять свою справу.

Ініціатива про концертні виступи на Житомирщині Олега Винника виходила від пересічних жителів нашої області. Допоміг їм її реалізувати Віктор Развадовський - людина, яка в одному і тому ж окрузі чотири рази обиралася народним депутатом України. До того ж впродовж 2012-2016 років Віктор Йосипович не пропустив жодного пленарного засідання Верховної Ради. Усе це, на переконання Олега Винника, може свідчити тільки про одне - він добросовісно виконує взяті на себе депутатські обов'язки.

"Дуже добре, що ваш народний депутат цікавиться точкою зору своїх виборців, їх вподобаннями, переймається тим, що відбувається в країні, а не просто намагається закрити свою проблему чимось чи кимось. Слава Богу, що у нашій країні є такі люди, які гідно роблять свою справу", - сказав на завершення розмови артист, подякувавши Віктору Развадовському за подаровану людям можливість зустрітися та насолодитися святом - Днем Любара.