Добре там, де нас нема. Давно усім відома приказка не дає спокійно жити все більшій і більшій частині населення нашої держави. Воно і не дивно, адже на тлі глобального зростання цін та не вельми високих зарплат ми все більше і більше приглядаємося до того, як живуть люди в країнах далекого і не дуже зарубіжжя.

То тут, то там заголовки кричать невтомною заздрістю: "Середня зарплата в Польщі – тисяча доларів, середня пенсія – п'ятсот доларів". Від таких дзвінких повідомлень зелена заздрість розтікається по тілу пересічного українця. Ось що робить ЄС животворящий із європейським захолустям! Навіть поляки заробляють в 3,5 раза більше, ніж ми. Знайома справа – пропаганда ситого європейського життя. Пригадується, саме з неї і почалась руйнація "великого і неподільного". Тоді на голови радянського обивателя вилили цистерни правдивої інформації (без права сумніву в її правдивості) про великі можливості зарплати західного роботяги. Професори та доктори наук переконливим словом мутузили свідомість довірливого "совєтікуса", який вірив усьому, що надрукували в газеті чи показали "по ящику".

"Кваліфікований американський робітник на свою щомісячну зарплату в дві тисячі доларів може одразу купити 5 кольорових телевізорів, а наш Іван за свої 250 рe збирає на придбання "Електрона" три місяці" – пускали оратори перебудови в публіку судоми жаби. "Слуги капіталістів за півріччя-рік можуть назбирати собі на нове авто, а виконавець чергової п'ятирічки, аби придбати красуню-Ладу, напружує себе і своїх близьких як мінімум років 5" – рвали душу вбивчою арифметикою виконроби перебудови.

І тепер вчені світила продовжують "лошити" аудиторії історіями про безтурботне життя закордонного середнього класу. При цьому замовчуючи очевидне – щоб американський середняк мав 50 тисяч доларів щорічного доходу, вкрай важливо, щоб за зелений папір примусово, під прицілом авіаносців, працювало півсвіту.

Не можливо без сарказму слухати натовпи аналітиків з числа президентів різного роду фондів розвитку, директорів різноманітних центрів економічних досліджень тощо: ліплять горбатого без каяття.

Ми теж гарні, що слухаємо "вчених", яким ціна в базарний день ломаний гріш. На Заході затребувана праця наших повій, медсестер, інженерів, будівельників, моряків. Та чомусь не чути, аби будь-який з таких "експертів" комфортно влаштувався там за спеціальністю. Ні, сидять в Україні паразити-"грантососи" і годують байками про лізинг, кліринг і пенсії. А доручи такому говоруну покерувати заводом з виготовлення цвяхів – дурість одразу буде видно. Завалить справу, завалить – і в позу стороннього провидця.

Двадцять років минуло з тих пір, коли отакі мозкові інваліди заразили своїм слабким розумом і народ. Здавалося б, люди могли б уже природним способом виробити в своїх організмах протидію лібералістичній інфекції. Та, схоже, реформаторам вдалося згорнути у людей центри, що відповідають за вироблення антитіл, перетворивши їх у гурт овечок, що голосує так, як потрібно пастуху.

Знову, як це було два десятиліття тому, в ходу радісні всхлипування про розкішне життя не лише в старому зарубіжжі, а навіть у європейських лузерів – поляків.

Розглядати країну, у якій лише 6 років тому безробіття зашкалювало за 20%, а серед молоді – за 40%, країну, яка живе виключно в борг (американські господарі регулярно списують її величезні борги), як зразок для наслідування або об'єкт для заздрості, можуть лише утриманці. Краще вже давитися слиною, дивлячись на матір усіх демократій. Там поки що не перевівся класичний середній клас. Але чи живе він так захмарно?

Мінімальна погодинна ставка в Сполучених Штатах від $ 5,15 до $ 8.55 (у Вашінгтоні). Наші американофіли від таких цифр "випадають в осад" без центрифуги. Ще б пак, в день заробити від $ 41,2 до $ 68,4! Якщо розраховувати в гривнях за курсом, то за законом в день нам не повинні платити менше 328 грн., тобто в місяць це більше 7200 грн., проти нинішніх 922, але, на жаль, і на американську, і на українську "мінімалку" прожити досить-таки важко. Хоча на радянські 80 рублів до перебудови – можна було і без спеціальної підготовки.

Та й як можна прожити за тисячу баксів, якщо навіть середняк, який отримує щомісяця $ 5000, живе від зарплати до зарплати? Це в "задовбаному" Союзі громадянин платив 15% усіх податків і десятку за комунальні послуги та не залежав від держави, не рахуючи суботників раз на рік та політінформації по п'ятницях. У заокеанській країні все куди змістовніше. Теза про те, що у Сполучених Штатах не можливо уникнути податків і смертної кари, стає вагомішою з кожним десятиліттям.

"За моєю грубою оцінкою, середній американець із гідною, на перший погляд, зарплатою (скажімо, $ 50 000 в рік), мешкаючи у звичайному приватному будинку, платить у середньому від 40% до 50% своїх доходів у вигляді податків. Якщо ви заробляєте вище середнього (скажімо, $ 100 000 в рік), на податки може йти до 60% від вашого доходу", – пише товариш, який декілька років тому виграв грін-карту і "зачепивсь" у США. – Федеральний податок на прибуток тягне приблизно на 25-30% (у Сполучених Штатах прогресивна шкала), зарплату кусає рій ряду менших відрахувань: соціальне страхування і охорона здоров'я, відрахування до пенсійних фондів та інших місцевих податків".

Отож і виходить, що із $ 50000 у рік "грязними" залишається трохи більше $ 1200 "чистими" на місяць. Звичайно ж, для нас і це астрономічна сума, однак не все так просто, адже є ряд інших позицій, за які ти мусиш сплачувати, допоки вважаєш себе цивілізованою людиною.

ЖИТЛО. Його вартість у Сполучених Штатах залежить від місця розташування та міста. У ділових районах великих міст ціна може бути $ 800-1500 на місяць за квартиру з однією спальнею. У приміських районах, як правило, $ 450-600 на місяць. Середня вартість комунальних послуг – $ 100-200 в місяць (електроенергія, газ, вода, телефон).

ЇЖА. Нормальне триразове харчування без шкоди для здоров'я (фаст-фуд) в середньому становить $ 25 на день, якщо ви віддаєте перевагу їжі власного приготування – $ 100-150 на тиждень.

Медицина. Візит до лікаря за консультацією (не лікування) – від $ 50. Якщо ви щасливий власник медичної страховки Сполучених Штатів, то медичне обслуговування буде покриватися за рахунок вашої страхової компанії, відповідно до вашого поліса, але страховий поліс це не подарунок Санта Клауса, його вартість 250 $ на місяць.

Оренда автомобіля – від $ 25 за день (додайте сюди ще вартість автостоянки).

Якщо це дорого, до ваших послуг чисті, упорядковані підземки. Проїзд у метро Нью-Йорка – $ 2. Подорож містом автобусом – $ 3-5.

Раз у кіно з подругою сходити – до $ 20.

Випити з друзями по п'ятницях по 2-3 пінти пива з супутньою скромною закусочкою (розслаблятися ж бо потрібно!) – $ 30-50.

Це лише частина обов'язкових витрат. Я не враховую звичайні дрібниці: порозмовляти по телефону з родичами; похвалитися, як ви жируєте на фоні статуї Свободи; прикупити щось модне із речей та багато іншого, з чого складається радість мирської суєти.

Якщо ж у вас залишається 100-200 баксів на всякий "пожежний" випадок, то ви добре влаштувалися на материку. Тепер має бути зрозумілим, чому американці так "киплять", коли дізнаються про зниження зарплати на кілька відсотків або збільшення на два процентних пункти податків чи зборів за квартиру, і чому шикуються довжелезні черги під час розпродажу того чи іншого товару.

Середній клас "Золотого мільярда" завжди жив напруженим життям.

Або інший випадок. Свого часу мої друзі виїхали до Німеччини. Там вони отримували допомогу – 1000 марок в місяць на особу. Окрім того, над ними взяла шефство сім'я з доходом 5000 марок. Інші німці їм допомагали використаними або непотрібними речами тощо. Якось моя знайома купила собі шкіряну куртку за 400 марок, (це, між іншим, дешева куртка). Почувши це, німкеня, яка шефствувала над нею (з доходом у 5000 марок) влаштувала їй бучу. За що? Хіба будь-яка радянська жінка, що отримувала сотню рублів на місяць, побачивши модну куртку за 40 карбованців засумнівалась би купувати її чи ні? А при сукупному доході в 500 рублів? За що ж німкеня свариться?

А у неї на 5000 марок 40 відсотків податку на прибуток, а ще страхування від хвороби, а ще страхування від безробіття, а ще 800 марок на місяць за оренду квартири в 20 км від Франкфурта. Для неї витрати у 400 марок – це така Покупка з великої літери, що вона повинна про неї думати і думати...

Однак навіть середній клас Америки не вічний. Все йде до того, що під час нинішньої кризи, яка має системний характер, його (клас) дуже і дуже пощипають. З ним буде покінчено, як з історичним непорозумінням, адже він був покликаний до життя не через природний процес, а як данина наявності у Америки сильного геополітичного суперника – Радянського Союзу.

Держава була змушена займатися перерозподілом соціального продукту на користь 2/3 населення, тобто створенням таким чином середнього класу. Він і був опорою соціальної стабільності. Тепер, коли вся планета стала капіталістичною, зникла і некапіталістична периферія, за рахунок якої і здравствував найпередовіший устрій.

Коли під вагою "соціалки" норми прибутку зменшувались, капіталіст переводив виробництво у світові провінції з дешевою робочою силою і качав ресурси звідти. Глобалізація ж витоптала все навколо капіталізму, і тубільці почали вимагати більше ресурсів безпосередньо для себе. Янкі, звичайно ж, стараються мінімізувати втрати і де це можливо нападають на периферії (практика контрольованого хаосу, що відбувається нині в арабському світі) і в зонах їх основних конкурентів – ЄС, Китаю і Росії. Але і цього вже недостатньо.

У 1980-х "прикінчили" середній клас в Латинській Америці, на початку 1990-х – у Східній Європі. Настав час взяти за шию самих американців. Середній клас США – останній ресурс (об'єкт накопичення) для фінансового капіталу, і він "буде зданий на забій".

Але ми сумувати не будемо, тому що завжди знайдеться той, кому можна буде позаздрити, бо, як відомо, у чужих руках...

Автор статті: Володимир Петрів

За матеріалами: Газета "Місто"