В Україні це свято святкують за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній службі свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби з запаленими свічками.
У народі вірять – освячена верба має цілющу та очисну силу: символічне биття освяченим гіллям оберігає від хвороб. В цей день дітей легенько "гладять" гілочкою лози, а коли б'ють, то примовляють: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень."
Освячені "котики" зберігають протягом року до наступних Великодніх свят.