Депутат Житомирської обласної ради Володимир Пехов – людина, відома на Житомирщині своєю активною життєвою позицією та благодійними справами на користь громади. Ремонт шкіл, лікарень, храмів, громадських закладів, допомога ветеранам та поодиноким громадянам – це далеко не повний перелік його благодійної діяльності. Як вдається суміщати депутатську діяльність, благодійність та підприємницьку роботу на ниві сільського господарства – про це та ще багато іншого ми поцікавилися у Володимира Пехова. - Володимире Анатолійовичу, ви вже вдруге обраний депутатом Житомирської обласної ради. Як ви зазвичай працюєте з виборцями, чи вдалося досягти у своїй роботі необхідного діалогу між владою та суспільством?- Знаєте, зараз дуже багато людей висловлюють незадоволення владою. І вони праві. Коли люди обирають владу, то очікують, що ця влада буде доступною для них, буде чути про їхні проблеми, їхні болі й негаразди. На жаль, це далеко не завжди так: буває, сіла людина в кабінет і бачить простих людей хіба що по телевізору. Я вважаю, що депутат будь-якого рівня має постійно спілкуватися з людьми, має бути адвокатом і захисником певного округу, все робити для громади, яка довірилася тобі. Тому я постійно здійснюю робочі поїздки в райони, бо тільки так можна знати реальні проблеми людей. А далі зрозуміло: знаєш проблему – зроби все можливе і неможливе для її вирішення.
- І які проблеми Вам доводиться вирішувати найчастіше?- Це зазвичай соціальні негаразди – ремонт котелень, подача тепла у навчальні заклади та лікарні, ремонт шкіл, бібліотек, храмів... Як депутату мені доводилося відстоювати інтереси жителів на обласному рівні і на рівні Києва. Коли я приїжджаю в якийсь населений пункт, до мене часто підходять жителі і просять допомогти. То можуть бути найрізноманітніші проблеми: тут треба вирішити питання з переобладнанням котельні, а там допомогти замінити вікна у школі. Проблем дуже багато і про жодну з них депутат не має права сказати: «Мене це не стосується!».
- Так, проблем у житті сучасного українця вистачає. Як, на вашу думку, можна покращити життя наших людей?- Знаєте, я вже досить давно впроваджую ідею соціально-відповідального бізнесу на Житомирщині. Ця ідея дуже проста: якщо ти займаєшся бізнесом на певній території, то повинен брати участь у житті громади та в реалізації соціальних програм. Бізнесмен не має права думати виключно про свої прибутки. Ми знаємо, що таких підприємців чимало, але це тактика випаленої землі, яку я категорично не приймаю. Як можна думати тільки про власні прибутки, коли у місцевій школі розвалюються парти або у двохсотлітнього храму – пам’ятки архітектури – зламався купол? Хто тут повинен допомагати? Кожен, хто заробляє на цій території! Це моя принципова життєва позиція!
- Володимире Анатолійовичу, на Житомирщині вас знають і як успішного бізнесмена, і як благодійника. Як вдається це поєднувати й знаходити час чи, можливо, маєте якийсь секрет?- Звичайно ж, секрет є. Але мій секрет дуже простий. Інструментом, що дозволяє мені допомагати людям, є мій благодійний фонд «Рідний дім». Він існує вже майже 8 років і має значний досвід у вирішенні наболілих проблем в багатьох областях України. Фонд опікується програмами розвитку культури, співпрацює з недільними школами. І, звісно, щодня нам доводиться вирішувати нагальні соціальні питання – допомагати школам та лікарням, релігійним громадам та ветеранським організаціям. Знаєте, я сказав «щодня» і це не перебільшення. Це означає, що буквально кожного дня в одному з населених пунктів Житомирщини щось робиться за допомогою фонду «Рідний дім». Це може бути відкриття нової котельні в лікарні чи концерт для дітей з особливими потребами, допомога ветеранам чи матерям-героїням. Хочу сказати, що сам я, певна річ, не впорався би з таким обсягом роботи, але за допомогою дружнього колективу мого Фонду вдається зробити чимало.
- Цієї осені «Агростем» уже зібрав перший урожай – 1200 тон гречки, 4 тисячі тон соняшника та 400 тон елітного зерна – 300 тон пшениці та 100 тон ячменю. І знаєте, я ж не прийшов у господарство, яке процвітало. Починати прийшлося як у тому романі, який пам’ятає старше покоління – «Піднята цілина». Бо землі, які орендує «Агростем», довгий час не оброблялися. Ми добре попрацювали на полях перед тим, як зорати землю. Спочатку вирубували й викорчовували дерева та чагарники, які виросли там за часи запустіння. І тільки потім туди заходили трактори… Зараз «Агростем» – це вже успішне підприємство, що створює робочі місця і платить податки в місцевий бюджет.
- Як Ви оцінюєте перспективи Житомирщини як аграрної області?- Ні для кого не секрет, що Україна має колосальний потенціал розвитку сільського господарства. Ми були житницею Радянського Союзу і цілком можемо бути житницею Європи. У світі наближається криза продовольства і роль нашої держави може бути важливою у подоланні такої кризи. Зокрема і сільське господарство Житомирщини має великі перспективи для розвитку і саме в цьому я бачу можливість для того, щоб країна, як то кажуть, піднялася з колін. Ми фактично маємо все – родючі землі, працьовитих людей… Потрібні лише інвестори, які прийдуть у райони, вкладуть сюди кошти на розвиток сільського господарства, створять нові робочі місця, сприятимуть добробуту та процвітанню регіону.
- Чи багато інвесторів сьогодні цікавиться нашими землями?- На жаль, сьогодні залучити інвесторів у райони не просто. Але робота ведеться. Так, на моє замовлення ряд фахівців розробляє стратегію соціально-економічного розвитку регіону. Не буду забігати наперед, скажу лише, що кілька інноваційних проектів ми презентуємо в цьому році. Тому впевнений, що мій приклад наслідуватимуть інші. Інвестори прийдуть, наші землі будуть оброблятися, а люди матимуть роботу і достойну заробітну плату. Я переконаний!
- Володимире Анатолійовичу, чи є у Вашій діяльності тема, яка стосується найдорожчого для Вас? - Це – мама і родина! Перше слово маляти – «мама». Головні цінності, які виховуються в родині, дають право поважати себе – це любов до життя і любов до людей. Саме тому я багато спілкуюся з ветеранами війни і праці, багатодітними мамами. Радий, якщо вгадав їхнє бажання послухати саме ту пісню, що лунає на концерті, отримати подарунок, що додасть тепла в дім.
Хочу, щоб і наші діти цінували подвиг наших дідусів і бабусь, тому без вагань і з вдячністю допомагаю видати книгу про подвиг вдів під час Великої Вітчизняної війни. Вони не воювали, але робили для нашої Батьківщини не менше – ростили дітей і чекали...
- Що побажаєте читачам газети «Ехо» у новому, 2012, році?- Насамперед, звісно, здоров’я і звичайного людського щастя. А ще – сили духу й оптимізму. І щоб ніколи не опускалися руки. Адже кожен з нас є творцем власного щастя і добробуту. І кожен, незалежно від матеріальних статків, може чимось поділитися із ближніми. Не обов’язково грішми чи подарунками. Хороше слово, щедрість душі, тепло і підтримка – це справжні скарби, які не мають ціни. Любіть, даруйте тепло своїх сердець одне одному й тоді все в нас буде гаразд, а разом з нами і в усієї Житомирщини. Щастя Вам і любові. Хай з вами завжди буде Боже благословення!
