У разі краху фінансової системи багатьом українським банкам не вистачить грошей, щоб повернути населенню і компаніям їхні депозити
У травні вперше з початку року спостерігався чистий приплив депозитів до банківської системи: населення і компанії поклали на рахунки 1 млрд грн. Здебільшого гроші до банків несли фізособи: минулого місяця населення довірило фінустановам 1,308 млрд грн (компанії зняли з рахунків майже 300 млн грн). Утім, з початку року фінансова система країни втратила 44,6 млрд грн коштів населення і компаній, а тому 1 млрд грн травневого припливу поки що істотно не змінює ситуації на депозитному ринку. При цьому в банках залишається в цілому 313,1 млрд грн депозитів, зокрема 193,8 млрд грн вкладів населення. При поточних проблемах банківської системи (зростання прострочення за кредитами, збитковість багатьох банків, докладніше див. «Жертви будуть», Контракти № 20-21 від 25.05.2009) фінустановам слід суттєво наростити капітал, щоб у разі серйозних фінансових проблем погасити зобов’язання перед своїми клієнтами й партнерами.
Дайте грошейВідповідно до вимог НБУ, українські банки повинні нарощувати капітал через погіршення якості кредитного портфеля. Зростання прострочення автоматично зменшує суму власного капіталу — тобто тих коштів фінустанови, які можуть бути спрямовані на погашення її зобов’язань перед клієнтами й партнерами у разі банкрутства. «Фактично власний капітал — це ті гроші, якими банк гарантує погашення своїх зобов’язань перед клієнтами та партнерами», — пояснює голова правління ОТП Банку Дмитро Зінков. За словами банкірів, один із показників надійності фінорганізації в нинішніх умовах — відношення власного капіталу банку до його зобов’язань, зокрема — депозитів фізичних та юридичних осіб. «Цей показник свідчить про те, наскільки банк здатен розплатитися зі своїми клієнтами», — додає заступник голови правління Ерсте Банку Світлана Черкай.
Одне з істотних джерел фінансування української банківської системи — кошти фізосіб: на них припадає 25,6% зобов’язань банків. Міжбанківські кредити та депозити інших банків займають 37,1% у структурі сукупних банківських пасивів. Гроші українських компаній становлять 18,8% зобов’язань.
За світовими мірками рівень капіталізації української банківської системи до її зобов’язань невеликий і становить лише 15,5%. Утім, деякі вітчизняні банки мають досить високий показник «власний капітал/зобов’язання». Серед фінустанов першої, другої, третьої груп (найбільші, великі та середні) Астра Банк і БТА Банк найбільш капіталізовані: власний капітал Астра Банку перевищує його зобов’язання втричі, БТА Банку — в 1,3 разу (докладніше див. «Топ-10 банків, найбільш капіталізованих до їхніх зобов’язань»). Капітал державного Ощадбанку дорівнює 42% його сумарних зобов’язань. Серед найменш капіталізованих — нині проблемні банк «Київ» і Надра Банк: їхній власний капітал перекриває лише 5% зобов’язань. Тобто у разі банкрутства цих установ їхнього власного капіталу не вистачить на погашення боргів.
У банках дефіцит капіталуБагато великих банків, що входять до першої групи за розміром активів, мало капіталізовані до своїх загальних зобов’язань, оскільки мають досить великі борги перед іншими фінустановами, особливо перед іноземними кредиторами.
НайощадливішіНайбільші фінустанови — власники депозитів фізосіб: ПриватБанк, Райффайзен Банк Аваль, Ощадбанк, Надра Банк, Промінвестбанк, Укрексімбанк (докладніше див. «Топ-10 найбільших українських депозитних банків»). При цьому тільки капітал державних Ощадбанку та Укрексімбанку на 100% покриває обсяг залучених у населення депозитів.
Серед найбільших банків (перша група в рейтингу НБУ за розміром активів) найвище капіталізовані з розрахунку на одну гривню депозитів фізосіб Альфа-Банк, Сведбанк, ВТБ Банк (докладніше див. «Забагато депозитів»). Утім, високий рівень капіталізації до депозитів фізосіб в цих банках пояснюється тим, що фінустанови залучили в населення відносно небагато грошей: від 1,2 до 1,6 млрд грн проти 28,8 млрд грн у Приватбанку і 16,5 млрд грн у Райффайзен Банку Аваль, лідерів депозитного ринку.
Найбільший обсяг вкладів населення та компаній зберігається у Приватбанку: 44 млрд грн. На другому місці за обсягом залучених у фізосіб і компаній депозитів — Райффайзен Банк Аваль (25,5 млрд грн), на третьому — Ощадбанк (16,8 млрд грн). Разом із тим серед найбільших банків найвище капіталізовані за показником «власний капітал/депозити фіз- та юросіб»: Ощадбанк (капітал банку дорівнює 95% залучених депозитів), Сведбанк (68,8%), ПУМБ (68,4%) та ВТБ Банк (56%). Найбільш недокапіталізовані — фінустанови з тимчасовою адміністрацією: Надра Банк і Укрпромбанк.
Серед банків першої, другої й третьої груп найбільш капіталізовані до вкладів населення та компаній середні фінустанови: Астра Банк, БТА Банк, Кредит Європа Банк, а також Ерсте Банк (див. «Топ-10 банків, найбільш капіталізованих до депозитів фіз- та юросіб»). Ці фінзаклади мають особливо великий капітал порівняно із залученими в населення та компаній коштами: власний капітал Астра Банку перевищує його зобов’язання перед юр- і фізособами вдесятеро, БТА Банку та Кредит Європа Банку — вчетверо, Ерсте Банку — майже вдвоє. Всі ці банки працюють на українському ринку недавно (два-три роки, крім БТА Банку, котрий був створений 1992-го й до 2007-го називався «Український кредитно-торговельний банк»), а тому не встигли залучити велику кількість вкладів компаній і населення. Астра Банк, наприклад, був заснований наприкінці 2007 року та незабаром проданий грецькій фінансовій групі Alpha Bank. На момент придбання банк не мав великих зобов’язань перед клієнтами. Протягом останнього року Alpha Bank накачував дочірню структуру в Україні коштами, однак стати активним гравцем депозитного ринку Астра Банк не встиг.
Аналогічна ситуація у Кредит Європа Банку: фінустанова була заснована з нуля в середині 2006-го голландською групою Credit Europe NV. За останні два роки банк видав кредитів на суму 2 млрд грн, однак залучити великі кошти населення і компаній йому поки що не вдалося. У свою чергу Ерсте Банк здебільшого працює із грошима, залученими на міжбанківському ринку: у структурі зобов’язань фінустанови на «кошти банків» припадає 79%.
Походження капіталуВелика сума власного капіталу щодо боргів банку перед клієнтами не обов’язково гарантує високу платоспроможність фінустанови. Станом на 1 червня 2009-го найбільш капіталізованим банком в Україні був державний Ощадбанк (власний капітал становить 16,4 млрд грн із урахуванням запланованого нарощення статутного капіталу на 300 млн грн). Капітал банку в 1,3 разу більший за депозити фізосіб і становить 42% його загальних зобов’язань, що для українського ринку є досить високим показником. Однак це зовсім не означає, що у разі непередбачених фінансових проблем на банківському ринку або в самій фінустанові Ощадбанк зможе розплатитися за зобов’язаннями з усіма клієнтами. Неформально Ощадбанк вважається розрахунковою касою держкомпаній — Нафтогазу, Укравтодору та ін. Наприкінці минулого року власний капітал Ощадбанку збільшився майже в шість разів — на 12,8 млрд грн. Частину отриманих від держави коштів банк спрямував на кредитування Нафтогазу, якому в той час було необхідно погасити великі борги перед Газпромом. Якщо Нафтогаз або інші держкомпанії — боржники Ощадбанку не зможуть розрахуватися з ним у повному обсязі, у фінустанови можуть виникнути труднощі з погашенням її зобов’язань перед клієнтами.
Тому для банків важливо, куди вкладений їхній власний капітал. Зазвичай ці кошти спрямовуються на поповнення основних фондів (з урахуванням вкладень в об’єкти нерухомості), на кредитування клієнтів, а також вкладаються у цінні папери. Краще, коли банк здебільшого інвестує власний капітал у ліквідні фінансові інструменти — у першу чергу короткострокові кредити з низькою ймовірністю дефолтів, і лише невелику частину — у прибуткові, але неліквідні інструменти. Якщо власний капітал банку вкладений, наприклад, в об’єкти нерухомості (деякі банки не орендують офісні приміщення, а купують їх), то з початком кризи на ринку нерухомості, як це сталося в середині — наприкінці 2008-го, реалізувати об’єкти й повернути гроші вкладникам банку буде досить складно.
Банкіри стверджують, що достатність капіталу щодо зобов’язань фінустанови — важливий показник надійності банків, однак не єдиний. «Має значення не лише те, де банк бере гроші — у клієнтів і партнерів по ринку чи в акціонерів, а й те, як він їх використовує. Важлива й структура кредитного портфеля за видами кредитування (наприклад, у кризу корпоративні кредити вважаються більш ризикованими), а також структура власності банку (наскільки інвестори фінансово стабільні)», — пояснює заступник фінансового директора Platinum Bank Анджей Олійник. «Про платоспроможність банку свідчить також узгодженість термінів дії активів і пасивів», — зазначає начальник управління фінансових ринків ІНГ Банк Україна Андрій Потапов. Тобто банк вважається платоспроможним і вчасно виконує зобов’язання, якщо термін дії його активів (кредити) збігається з терміном дії зобов’язань (депозити, поточні рахунки, борги перед іншими фінустановами). За даними НБУ, у квітні на довгострокові кредити строком понад п’ять років припадало 62% позичок, виданих населенню (або близько 170 млрд грн). При цьому депозити фізосіб (194 млрд грн) здебільшого залучені банками на строк до двох років. Тобто на даний момент кошти від кредитів повертаються до банків значно повільніше, ніж спливають строки дії депозитів.
Утім, до кризи багато банків видавали кредити не за рахунок коштів населення й компаній, а завдяки іноземним та міжбанківським позичкам. Тепер фінустановам доводиться повертати ці кредити — причому здебільшого за допомогою вливання коштів у статутний капітал. «В умовах кризи поповнення статутного капіталу банків іде, переважно, на рефінансування старих боргів», — констатує Світлана Черкай.
Чому складно стягнути депозит з банку
Данило ГЕТМАНЦЕВ,
почесний президент юридичної компанії Jurimex— Якщо банк не платить за своїми боргами, то його кредитори, зокрема вкладники, щоб повернути свої гроші, можуть звернутися до суду із заявою про визнання установи неплатоспроможною і про її ліквідацію. Але до цього вони зобов’язані направити до Нацбанку рекомендованого листа із заявою про ліквідацію банку, причому необхідно документально підтвердити наявність невиконаних грошових зобов’язань. Якщо протягом одного місяця з дня направлення листа відправники не отримали відповіді НБУ, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним. Утім, суд все одно знову звернеться до Нацбанку: при підготовці справи до розгляду суддя повинен отримати обґрунтований висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку або рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. НБУ зобов’язаний надати один із зазначених документів протягом місяця від дня отримання запиту суду. Якщо НБУ відмовляється відкликати банківську ліцензію й ліквідувати банк, то претензії кредиторів і вкладників залишаються без розгляду.
Борги банку перед його клієнтами (кредиторами) погашаються за рахунок активів банку. Зокрема, коштів (у такому разі стягнути борги найпростіше), цінних паперів, майна (підлягають продажу на аукціоні). А також за рахунок прав вимоги банку стосовно позичальників, які можуть бути стягнені або переуступлені. Втім, позичальники не зацікавлені в поверненні своїх боргів, а тому будь-якими способами намагаються пролобіювати у проблемному банку їхнє списання.
Кошти, отримані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій послідовності:
1) зобов’язання, які виникли в результаті заподіяння шкоди життю й здоров’ю громадян;
2) грошові вимоги із заробітної плати працівників банку;
3) вимоги вкладників — фізичних осіб на суму не більше еквівалента 50 тис. грн;
4) вимоги вкладників — фізичних осіб на суму більше еквівалента 50 тис. грн;
5) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковані (крім фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги.
Таким чином, вкладники-фізособи отримують свої депозити зовсім не в першу чергу. Гроші юросіб виплачуються тільки після задоволення вимог клієнтів-фізосіб.
Процедура ліквідації банку має бути завершена не пізніше трьох років від дня відкликання банківської ліцензії. Але на практиці процедура банкрутства триває набагато довше.
