Захід вважає, що Обама «підставив» Україну
Нехай відмова адміністрації Обами від розміщення ПРО в Чехії та Польщі назрівала ще з лютого місяця, офіційне оголошення на цьому тижні все одно пролунало, мов грім серед ясного неба.
Для багатьох західних видань це стало приводом замислитися: що ж тепер буде з Україною?
ПРО et contra
Навіть ті західні журналісти і аналітики, які загалом вітали рішення Обами,скажімо, П’єр Руслен із Le Figaro, висловлювали певні сумніви. Француз, наприклад, писав, що усе залежить від того, якою буде відповідь Москви. Якщо вона не заспокоїться на досягнутому і вимагатиме ще й додаткових «гарантій» від США щодо України чи Грузії, то це буде серйозним ударом по іміджу американського президента, вважав Руслен.
Ті ж, хто накинувся на Обаму із критикою, бачили долю України майже вирішеною.
Хоч The Guardian і писав, що республіканці у США попереджали про «страшні наслідки» рішення президента для країн східної Європи, не пояснюючи конкретної важливості системи ПРО для України, цитати натякали на інше.
У тій же самій газеті наводилися слова республіканського сенатора Ліндсі Ґрехема, за якими відмова від ПРО не лише посилить Росію, але й «до смерті налякає» українців та інших східноєвропейців.
Для інших британських видань висловлення позиції адміністрації США прозвучало, як вирок. Якщо Штати більше не бажають захищати Польщу та Чехію, писали у The Daily Telegraph, то ще менше шансів залишається на те, що Білий Дім підтримуватиме Україну та Грузію.
Реакція Тоні Хелпіна на шпальтах The Times була, як і зазвичай, ще більш різкою. Шанси Грузії та України увійти в НАТО, на його думку, стали іще меншими. «Вибір моменту [для цього рішення] особливо катастрофічний для України», - писав Хелпін з огляду на те, що Росія зараз з усіх сил намагається вплинути на українські вибори.
Для Путіна, писав далі британець, урок простий: безкомпромісність приносить свої плоди, оскільки США і Європі бракує чи то терплячості, чи то рішучості для боротьби з Кремлем.
І цей урок, на його думку, повинен викликати справжню тривогу насамперед в сусідів Росії.
Американське видання Wall Street Journal розглядало ситуацію приблизно так само: «Цього разу поступкою стала ПРО. Наступного разу, можливо, Захід спокуситься на «продаж» прозахідного уряду в Грузії, або навіть в Україні».
Багатовекторна російська загроза
Система ПРО в Центрально-Східній Європі, втім, стала для західних журналістів далеко не єдиним приводом обговорити перспективу російсько-українських стосунків. Так, Марі Медра на сторінках Le Monde побачила загрозу в російському трактуванні історії.
На її погляд,
сучасна Росія намагається переписати історію у відповідності до тези Путіна про розпад СРСР як «найбільшу геополітичну катастрофу ХХ сторіччя».
Таким чином Кремль хоче легітимізувати свій вплив на інші пострадянські республіки, найперше – на Україну та Грузію, попередила Мендра – тому європейці повинні бути «вкрай уважними».
Натомість американське видання Washington Post, посилаючись на «аналітиків», відчуло небезпеку в агресивній антиукраїнській риториці росіян напередодні виборів президента. Оскільки нагальної потреби у ній немає, бо українці й так оберуть більш проросійського президента, ніж Ющенко, то це може означати, що Кремль готується до повномасштабного конфлікту, писала газета.
Тим часом німецький журналіст Ален Познер напередодні виборів у Німеччині стверджував на шпальтах The Guardian, що саме Анґела Меркель здатна вирішити проблеми ЄС, у тому числі – врешті відповісти на запитання, чи європейці готові підтримувати придушені Путіним Україну та Грузію.
Сприймаючи Меркель як проамериканського і проєвропейського політика, пан Познер вважав, що вона зможе дати відсіч Кремлю.
Газове питання вже традиційно також продовжувало європейців непокоїти. І у The Guardian, і у чеській газеті Lidove Noviny з’явилися нові прогнози про повторення зимою російсько-української «газової війни».
Український бардак у Чехії
Саме у чеських ЗМІ українці на цьому тижні голосно нагадали про себе. Зокрема, полеміка щодо «страху перед Україною», яка розпочалася два тижні тому, продовжилася на сторінках видання Lidove Noviny.
Минулотижневий лист до редакції «друга українців» викликав реакцію іншого читача, який заперечував, що Україна є «нормальною європейською країною». Чеські корупційні афери, писав той у власному листі, у порівнянні із нашими скидаються на «ігри у пісочниці». Свободи слова, на його думку, в українських ЗМІ немає. Єдине, із чим він тим не менше погоджувався – те, що Україну не можна залишати поза межами Європи.
Тим часом інша газета, MF Dnes, на цьому тижні наповнилася повідомленнями про пригоди українців у ЧР. Повідомлялося про те, що українець без водійських прав в стані алкогольного сп’яніння збив поліцейського під час переслідування. Згадувалось і про скандал із агентством нерухомості, що продало «вільний» будинок, на який, як виявилось, було зареєстровано декілька українських підприємств.
Українці дещо пошкодили і авторитет чеського Управління статистики, бо через переселення до одного містечка 33 українців Управління помилилося у своїх даних (замість збільшення кількості жителів воно її зменшило), в результаті чого місцева адміністрація недоотримала гроші із державного бюджету.
Український бардак в Україні
Не минулося і без згадок про наші внутрішні справи. Поки The Times писав про те, що Кремль переховує в Росії осіб, причетних до отруєння Віктора Ющенка, американці із The New York Times звернули увагу на «роботу» Верховної Ради.
«Щойно повернувшись із літніх канікул, депутати на минулому тижні відновили показ номерів, що зробили з українського парламенту джерело розваг і стали кормом для YouTube»,
- писало видання. При цьому, на думку американців, політичний хаос в Україні до виборів лише наростатиме.
У тому ж таки виданні з’явилася і стаття, присвячена «українізації» в Криму. Кореспондент Кліффорд Дж. Леві розповідав, як у сімферопольських магазинах стає все більше книжок, перекладених на українську мову (навіть із російської), і яке велике невдоволення це викликає у кримчан.
Містер Леві за цієї нагоди також пояснив, що саме в «українізації» Віктор Ющенко вбачає один із головних засобів посилення не лише незалежності України від Росії, але й орієнтації самого півострову на Київ. Загалом же, нагадував він, носіїв російської мови у світі стає все менше, і Росія через це почуває себе все більш ізольованою.
|
