З настанням спекотної погоди на Житомирщині щороку зростає ймовірність виникнення лісових пожеж. Під постійною загрозою перебуває площа всіх лісових угідь. Ситуація ускладнюється тим, що поблизу лісових масивів розташовані великі промислові центри, проходять лінії електропередач, автомобільні та залізничні шляхи. Велика кількість малих і великих автомобільних доріг сприяє зростанню відвідання лісів населенням, з вини якого щорічно виникає близько 96% пожеж.

Внаслідок пожеж знижуються захисні, водоохоронні та інші властивості лісу, зазнає втрат фауна. На протязі двох років після пожеж ґрунти не придатні для використання в господарських цілях. Значно погіршується екологічний стан довкілля. До гасіння пожеж залучається велика кількість працівників пожежно-рятувальної служби, місцевого населення, а також спеціальної техніки.

Не зважаючи на те, що чинним законодавством охорона лісів від пожеж цілком покладена на відомчу пожежну охорону Мінлісгоспу України, з огляду на надзвичайну ситуацію, яка сталася в лісах з настанням сухої спекотної погоди, щорічно проводиться комплекс заходів, спрямованих на запобігання лісовим пожежам, мобілізацію сил та засобів для їх гасіння.

З настанням пожежонебезпечного періоду створюється оперативний штаб, коригуються й відпрацьовуються районні та обласні плани взаємодії щодо ліквідації ймовірних пожеж лісу і торфовищ.

Стан справ в організації протипожежного захисту лісових масивів постійно розглядається комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій обласної державної адміністрації.

Органами Державного пожежного нагляду здійснюються пожежно-технічні обстеження виробничої бази держлісгоспів.

Постійно здійснюють рейдові перевірки лісових масивів, що прилягають до автошляхів державного та міжнародного сполучення; виявлені недоліки в організації роботи лісофондокористувачів щодо забезпечення протипожежного нагляду лісів розглядаються на засіданні штабу з негайним ужиттям заходів реагування.

Тяжкі наслідки пожеж вимагають особливої уваги до питань протипожежної охорони лісів, яка передбачає створення низки перешкод у вигляді протипожежних розривів, захисних мінералізованих смуг, канав, а також влаштування доріг, водоймищ, очищення лісу від рослинних захаращень та інших легкозаймистих речовин, проведення роз’яснювальної роботи серед населення, вжиття інших заходів щодо запобігання виникненню та розповсюдженню пожеж у лісах.

Лісові пожежі поділяються на низові та верхові. Низова пожежа найчастіше виникає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5-2,0 м, швидкість розповсюдження звичайно не перевищує 0,3-1 км/год., температура вогню в зоні пожежі складає 400-900°С. Верхова пожежа частіше виникає в хвойних лісах. Швидкість її розповсюдження в безвітряну погоду може досяга ти 3-4 км/год., у вітряну — 25-30 км/год., і більше. Температура в зоні вогню підвищується до 1100°С.

У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: непогашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше — в результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%). Найбільш пожеженебезпечні ліси в середині і в кінці весни — на початку літа, коли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. В суху пору року слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміття; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, в хвойних молодняках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище загашено.

При розкладанні вогнища треба старатись, щоб з підвітряного боку від багаття, тобто там, куди летять іскри, розташовувалась водойма, велика калюжа або відкрита місцевість. Категорично забороняється підпалювати ліс з метою подачі сигналу порятунку. По-перше, сигнальна пожежа, так само як і звичайна, вкрай небезпечна для потерпілих. По-друге, пожежа утруднює орієнтування і виявлення потерпілих з повітря і землі, ускладнює, а іноді й робить неможливою роботу рятувальників. В суху пору року біля багаття завжди повинен бути черговий. Невеликі займання, наприклад, які виникли в результаті викиду з вогнища жаринок, не обхідно гасити негайно, заливаючи водою, засипаючи піском, землею, покриваючи брезентом, затоптуючи взуттям, збиваючи мокрими ганчірками, віниками, в крайньому випадку — одягом. Зупинити розповсюдження вогню значно легше, ніж загасити велику пожежу. Ознаками наближення фронту лісової пожежі можуть бути: стійкий запах згарища, туманоподібиий дим, який стелиться над лісом, неспокійна поведінка тварин, птахів, комах та їхня міграція в одну сторону, нічний переліт і гучні крики птахів, нічна заграва в одній з точок горизонту, яка поступово розширюється в сторони, відблиски світла на низьких хмарах і подібні явища. Головне при виявленні пожежі — не впадати в паніку, не метушитись, не намагатися втекти від вогню. Втекти від пожежі досить важко. Необхідно швидко, але ретельно проаналізувати обстановку, визначити шлях евакуації, для чого піднятися на підвищену точку місцевості або залізти на високе дерево і уважно роздивитися навкруги.

На що слід звертати увагу в першу чергу? На погоду, особливо на напрямок і силу вітру, на розташовані поблизу ріки, озера, болота з відкритою водою, високі голі скелі, галявини та інші відкриті місця. Слід з'ясувати межі пожежі, напрямок і приблизну швидкість її розповсюдження. Якщо є карта і точно відоме своє місце, можна відшукати на ній близько розташовані місця, безпечні у пожежному відношенні.

Ховатись від пожежі слід на голих островах і мілинах, розташованих серед великих озер, на оголених ділянках боліт, на скелястих вершинах хребтів вище рівня лісу. В меншій мірі захистом від пожежі є широкі ріки і галявини. Втікати від пожежі необхідно в навітряну сторону (тобто йти на вітер), намагаючись обійти пожежу стороною, щоб вийти до неї в тил. Людину, яка йде за вітром, вогонь швидко наздоганяє. Вважати себе у відносній безпеці можна лише опинившись з невітряної сторони пожежі. Але і в цьому випадку зупинятися на місці не можна, бо вітер може змінитись, тому, використовуючи відпочинок, треба відшукати безпечне місце.

При наближенні фронту пожежі необхідно лягти у воду або сильно змочити одяг. При цьому треба слідкувати, щоб поруч не було заростей очерету, щоб до місця укриття не доставали вершини дерев при їх падінні. На мілководді необхідно загорнутись З головою в спальний мішок, змочивши перед тим його і одяг. Знаходячись в зоні пожежі, слід періодично перевертатися, змочуючи ділянки матеріалу мішка і одягу, які висохли. На обличчя треба надіти багатошарову пов'язку — маску, виготовлену з шматка марлі, бинта, бавовняної тканини, яку періодично змочу вати водою.



Центр зв’язків з громадськістю
ГУ МНС України в Житомирській області.