Кінець "рожевого періоду" Януковича
29-07-2010 12:06
Фото прес-служби президента
Найголовнішим ресурсом будь-якої команди, яка демократичним шляхом приходить до влади, є запас довіри виборців.
Нині є усі підстави вважати, що цей найцінніший скарб нова влада починає втрачати. При цьому реформи буксують.
Нещодавно пройдено рубіж, коли влада через певні свої дії, а радше бездіяльність, почала втрачати довіру прихильників. Все менше людей вірять, що держава у нинішній іпостасі зможе вирішити економічні проблеми.
Цим рубежем можна вважати декілька подій, рознесених у просторі, але досить показово поєднаних у часі.
Страйк шахтарів
Страйк шахтарів на малій батьківщині нинішнього президента! Чи можна було це уявити менш ніж за п'ять місяців після інаугурації Януковича? Саме так: шахтарі бунтують, оскільки їм уже три місяці не платять грошей.
Гірники двох єнакіївських шахт - "Червоний профінтерн" і "Юний комунар" - погрожують не підніматися на-гора до тих пір, поки керівництво не погасить борг.
Згадуючи реляції про побудову сильної вертикалі влади на чолі з президентом, дивно чути, що Мінвуглепром вже кілька місяців годує шахтарів обіцянками. Чи не час запідозрити, щось іде не так у побудові моноліту влади?
Схоже на те, особливо якщо звернути увагу на розмір боргу з виплати зарплат шахтарям Донецької області. Держкомстат стверджує, що влада винна їм 365 мільйонів гривень, профспілки говорять про 1,601 мільярда гривень. Вже сам факт таких різних оцінок свідчить про негаразди у найріднішому для Януковича регіоні.
Страйк підприємців
Нелюбов до Юлії Тимошенко, яка врешті-решт скинула її з владних вершин, народилася з бензинової кризи. Тоді уряд силою приборкував торговців нафтопродуктами, однак йому довелося з ганьбою відступити.
Міні-повторення тих подій - дефіцит пального, закриті АЗС і черги - спостерігає народ у виконанні нинішньої влади. Мотивація дещо інша: податкова має своє бачення, скільки власники заправок повинні їй заплатити. Було навіть порушено кримінальну справу. Тепер із 103 заправних станцій на Сумщині не працюють 60.
Влада звинувачує бізнес у шантажі, який, мовляв, вимагає закрити кримінальну справу, і розгортає силовий сценарій. Глава держадміністрації області у відпустці, тоді як аграрії та швидка медична допомога можуть недоотримати пальне.
Очевидно, що силовий тиск, за допомогою якого податківці збираються виконувати плани із збирання коштів до держбюджету, починають викликати обурення у підприємців. Схоже, їм пора об'єднуватися і рішуче захищати свої інтереси, оскільки фіскальні органи почали перетворюватися на хижаків.
Підвищення цін на газ
Під тиском МВФ, а може, і ще якихось обставин, уряд підвищив ціни на газ для населення на 50%. Отже, українці будуть платити за блакитне паливо двічі. Перший раз - політично, віддаючи частину свого суверенітету в обмін на знижку на російський газ. Другий раз - вже грошима, з 1 серпня 2010 року.
Політичні затрати багатьох українських обивателів можуть не обходити. Флот десь далеко у Криму. Шкоди від нього, якщо у Крим не їздити, не побачиш. Проте коли доведеться платити з власної кишені, то багато хто задумається: заради чого влада віддала Крим для розміщення російської бази? У чиї кишені пішла знижка?
Насправді, така реальність - наслідок політики здачі країни у зовнішнє керування.
Директиви, які приходять з Москви і Вашингтона, слабо узгоджені між собою. Росія за газ просить базу для флоту, США за кредитні лінії МВФ вимагають жорсткої бюджетної економії. В результаті, населення країни отримує військову окупацію від одного центру впливу і економічну диктатуру, втім, не позбавлену логіки, з іншого.
Отже, газову війну влада програла двічі - у популістсько-політичному та в популістсько-економічному сенсах. Вона продемонструвала силу ігнорувати думку противників присутності Росії в Криму, але виявила нездатність конвертувати це у реальні економічні позитиви для широких верств.
Розчарування
Наведені приклади свідчать, що держава не почала працювати по-новому, не змогла показати якісні продуктивні рішення. Відповідно, вона втратила імідж новизни і спродукувала песимізм. Перш за все, песимізм економічний: споживчі настрої українців погіршилися уперше за останні десять місяців.
За даними дослідження, проведеного компанією GfK Ukraine та Міжнародним центром перспективних досліджень, індекс споживчих настроїв у червні 2010 року знизився з 97,1 пункту у травні до 94,5 пункту у червні. Для довідки: найменше можливе значення цього показника - 0, найбільше - 200 пунктів.
Характерно, що споживчі ціни при цьому знижуються. Тобто на фоні здешевлення товарів і послуг українці починають сумніватися у своїх економічних перспективах.
На думку експерта МЦПД Максима Бороди, уповільнення економічного зростання в Україні, жорстка бюджетна політика уряду, його плани підвищити пенсійний вік, загрозливий для малого бізнесу проект Податкового кодексу, подорожчання газу і послуг ЖКГ негативно впливають на економічні та інфляційні очікування людей.
Саме так: проблеми з бюджетом, посилення фіскального тиску, зростання цін на газ для населення - це ті гріхи, які українці не хочуть пробачати нинішній владі. Змінюються й політичні уподобання громадян. Ось як проголосували б люди, якби вибори президента відбулися у найближчу неділю.
Дані за Травень та Червень у відсотках
Анатолій Гриценко 0,9 - 0,8
Віталій Кличко 0,5- 0,3
Володимир Литвин 0,3- 0,1
Юрій Луценко 0,2- 0,2
Олександр Мороз 0,1- 0,3
Петро Симоненко 1,1- 1,4
Сергій Тігіпко-- 6,5- 5,7
Юлія Тимошенко 13,2- 11,0
Олег Тягнибок 0,4- 0,8
Леонід Черновецький 0,1 - 0,2
Віктор Ющенко 0,8 - 1,3
Віктор Янукович 42,0- 36,7
Арсеній Яценюк 2,8 - 2,4
Інна Богословська 0,1- 0,0%
Проти всіх 11,8 - 14,8
Не підуть на вибори 9,0 - 11,8
Важко відповісти 10,2 - 12,3
Всього- 100,0 - 100,0
Дані GfK Ukraine
Отже, "рожевий період" Януковича закінчився. Під землею його чекають злі шахтарі, на поверхні - розлючені водії, в хатах з газовим опаленням - сумні бабусі.
Час для змін ще є, ще існує можливість відкинути старі звички і провести реформи - формалізацію прав власності, земельну і податкову трансформації, радикальну дерегуляцію бізнесу, переформування державного апарата.
Проте зворотній відлік запущено. Бюрократична система пристосовується під нових правителів і тихенько робить їх своїми заручниками, творячи все ті ж неподобства - тепер уже від імені Януковича і Азарова, знищуючи їх авторитет.
Так звана своя команда на горі не справляється сама з собою, буксує на рівні середньої ланки чиновників і не демонструє належної компетенції та енергетики.
Реформи в Україні можна робити лише в період зачарування новою владою. Тому якщо у найближчі місяці реформ не буде, їх не буде ніколи.
Ігор Луценко, радник міністра економіки на громадських засадах
Найголовнішим ресурсом будь-якої команди, яка демократичним шляхом приходить до влади, є запас довіри виборців.
Нині є усі підстави вважати, що цей найцінніший скарб нова влада починає втрачати. При цьому реформи буксують.
Нещодавно пройдено рубіж, коли влада через певні свої дії, а радше бездіяльність, почала втрачати довіру прихильників. Все менше людей вірять, що держава у нинішній іпостасі зможе вирішити економічні проблеми.
Цим рубежем можна вважати декілька подій, рознесених у просторі, але досить показово поєднаних у часі.
Страйк шахтарів
Страйк шахтарів на малій батьківщині нинішнього президента! Чи можна було це уявити менш ніж за п'ять місяців після інаугурації Януковича? Саме так: шахтарі бунтують, оскільки їм уже три місяці не платять грошей.
Гірники двох єнакіївських шахт - "Червоний профінтерн" і "Юний комунар" - погрожують не підніматися на-гора до тих пір, поки керівництво не погасить борг.
Згадуючи реляції про побудову сильної вертикалі влади на чолі з президентом, дивно чути, що Мінвуглепром вже кілька місяців годує шахтарів обіцянками. Чи не час запідозрити, щось іде не так у побудові моноліту влади?
Схоже на те, особливо якщо звернути увагу на розмір боргу з виплати зарплат шахтарям Донецької області. Держкомстат стверджує, що влада винна їм 365 мільйонів гривень, профспілки говорять про 1,601 мільярда гривень. Вже сам факт таких різних оцінок свідчить про негаразди у найріднішому для Януковича регіоні.
Страйк підприємців
Нелюбов до Юлії Тимошенко, яка врешті-решт скинула її з владних вершин, народилася з бензинової кризи. Тоді уряд силою приборкував торговців нафтопродуктами, однак йому довелося з ганьбою відступити.
Міні-повторення тих подій - дефіцит пального, закриті АЗС і черги - спостерігає народ у виконанні нинішньої влади. Мотивація дещо інша: податкова має своє бачення, скільки власники заправок повинні їй заплатити. Було навіть порушено кримінальну справу. Тепер із 103 заправних станцій на Сумщині не працюють 60.
Влада звинувачує бізнес у шантажі, який, мовляв, вимагає закрити кримінальну справу, і розгортає силовий сценарій. Глава держадміністрації області у відпустці, тоді як аграрії та швидка медична допомога можуть недоотримати пальне.
Очевидно, що силовий тиск, за допомогою якого податківці збираються виконувати плани із збирання коштів до держбюджету, починають викликати обурення у підприємців. Схоже, їм пора об'єднуватися і рішуче захищати свої інтереси, оскільки фіскальні органи почали перетворюватися на хижаків.
Підвищення цін на газ
Під тиском МВФ, а може, і ще якихось обставин, уряд підвищив ціни на газ для населення на 50%. Отже, українці будуть платити за блакитне паливо двічі. Перший раз - політично, віддаючи частину свого суверенітету в обмін на знижку на російський газ. Другий раз - вже грошима, з 1 серпня 2010 року.
Політичні затрати багатьох українських обивателів можуть не обходити. Флот десь далеко у Криму. Шкоди від нього, якщо у Крим не їздити, не побачиш. Проте коли доведеться платити з власної кишені, то багато хто задумається: заради чого влада віддала Крим для розміщення російської бази? У чиї кишені пішла знижка?
Насправді, така реальність - наслідок політики здачі країни у зовнішнє керування.
Директиви, які приходять з Москви і Вашингтона, слабо узгоджені між собою. Росія за газ просить базу для флоту, США за кредитні лінії МВФ вимагають жорсткої бюджетної економії. В результаті, населення країни отримує військову окупацію від одного центру впливу і економічну диктатуру, втім, не позбавлену логіки, з іншого.
Отже, газову війну влада програла двічі - у популістсько-політичному та в популістсько-економічному сенсах. Вона продемонструвала силу ігнорувати думку противників присутності Росії в Криму, але виявила нездатність конвертувати це у реальні економічні позитиви для широких верств.
Розчарування
Наведені приклади свідчать, що держава не почала працювати по-новому, не змогла показати якісні продуктивні рішення. Відповідно, вона втратила імідж новизни і спродукувала песимізм. Перш за все, песимізм економічний: споживчі настрої українців погіршилися уперше за останні десять місяців.
За даними дослідження, проведеного компанією GfK Ukraine та Міжнародним центром перспективних досліджень, індекс споживчих настроїв у червні 2010 року знизився з 97,1 пункту у травні до 94,5 пункту у червні. Для довідки: найменше можливе значення цього показника - 0, найбільше - 200 пунктів.
Характерно, що споживчі ціни при цьому знижуються. Тобто на фоні здешевлення товарів і послуг українці починають сумніватися у своїх економічних перспективах.
На думку експерта МЦПД Максима Бороди, уповільнення економічного зростання в Україні, жорстка бюджетна політика уряду, його плани підвищити пенсійний вік, загрозливий для малого бізнесу проект Податкового кодексу, подорожчання газу і послуг ЖКГ негативно впливають на економічні та інфляційні очікування людей.
Саме так: проблеми з бюджетом, посилення фіскального тиску, зростання цін на газ для населення - це ті гріхи, які українці не хочуть пробачати нинішній владі. Змінюються й політичні уподобання громадян. Ось як проголосували б люди, якби вибори президента відбулися у найближчу неділю.
Дані за Травень та Червень у відсотках
Анатолій Гриценко 0,9 - 0,8
Віталій Кличко 0,5- 0,3
Володимир Литвин 0,3- 0,1
Юрій Луценко 0,2- 0,2
Олександр Мороз 0,1- 0,3
Петро Симоненко 1,1- 1,4
Сергій Тігіпко-- 6,5- 5,7
Юлія Тимошенко 13,2- 11,0
Олег Тягнибок 0,4- 0,8
Леонід Черновецький 0,1 - 0,2
Віктор Ющенко 0,8 - 1,3
Віктор Янукович 42,0- 36,7
Арсеній Яценюк 2,8 - 2,4
Інна Богословська 0,1- 0,0%
Проти всіх 11,8 - 14,8
Не підуть на вибори 9,0 - 11,8
Важко відповісти 10,2 - 12,3
Всього- 100,0 - 100,0
Дані GfK Ukraine
Отже, "рожевий період" Януковича закінчився. Під землею його чекають злі шахтарі, на поверхні - розлючені водії, в хатах з газовим опаленням - сумні бабусі.
Час для змін ще є, ще існує можливість відкинути старі звички і провести реформи - формалізацію прав власності, земельну і податкову трансформації, радикальну дерегуляцію бізнесу, переформування державного апарата.
Проте зворотній відлік запущено. Бюрократична система пристосовується під нових правителів і тихенько робить їх своїми заручниками, творячи все ті ж неподобства - тепер уже від імені Януковича і Азарова, знищуючи їх авторитет.
Так звана своя команда на горі не справляється сама з собою, буксує на рівні середньої ланки чиновників і не демонструє належної компетенції та енергетики.
Реформи в Україні можна робити лише в період зачарування новою владою. Тому якщо у найближчі місяці реформ не буде, їх не буде ніколи.
Ігор Луценко, радник міністра економіки на громадських засадах