СЕР
Четвер
6
09:18
Курс валют:
$ 26.75, € 31.26

​Децентралізація: для людей чи олігархів?

Останні кілька років Україна взяла курс на децентралізацію, і цей процес вже практично знаходиться на стадії завершення, адже зараз абсолютно всі населені пункти увійшли до складу об’єднаних територіальних громад. У тому числі навіть міста районного значення та обласні центри, які стали центрами об’єднаних громад.

Нещодавно Кабінет міністрів України представив новий розподіл на райони, згідно якого розширюються та укрупнюються межі існуючих районів. Нагадаємо, що в ідеалі реформа децентралізації мала дати більшу владу на місцях, та ліквідувати такі непотрібні структури, як районні ради і райдержадміністрації, адже кожна громада має свою сільську чи селищну раду та голову, наділених усіма необхідними повноваженнями.


Проте до місцевих виборів залишилося вже не так багато часу, а Верховна Рада так і не внесла зміни у Конституцію, де чітко прописано проведення виборів до сільських, міських, обласних та районних рад. Часу на це практично немає, тому цілком ймовірно, що районні ради залишаться – от тільки якими будуть їх повноваження і за рахунок кого вони будуть фінансуватися?


Що не так?

1 липня комітет із питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав проект постанови «Про утворення та ліквідацію районів», раніше затверджений Кабінетом міністрів, яким передбачено передбачає скорочення кількості районів з 490 до 129, тобто фактичне укрупнення і злиття існуючих районів. Для яких і будуть обиратися депутати нової районної ради.

На думку фахівців, це утворить трирівневу систему державного управління: міська (сільська селищна) рада, районна рада, обласна рада. При цьому остаточно не зрозуміло, якими будуть повноваження районної ради і головне – за чий рахунок вони будуть утримуватися?

Станом на сьогоднішній день районі ради є абсолютно непотрібним державним органом, у якого немає будь-яких повноважень. Але це може змінитися вже до кінця року.

Експерти наголошують, що при ухваленні Державного бюджету на 2021 депутати можуть проголосувати зміни Податкового та Бюджетного кодексів, і районні ради отримають реальні повноваження. А також таке необхідне їм фінансування, яке буде здійснюватися за рахунок бюджетів об’єднаних громад.

Тобто, місцеві проблеми залишать «на місцях», а районні ради будуть приймати рішення, куди спрямувати зароблені громадами кошти. Ця процедура є звичною для жителів сільської місцевості, де завжди працювала система тривладдя: сільська (селищна) рада, районна рада і обласна рада, але є абсолютно незрозумілою для тих, хто проживає у містах. Є реальна загроза, що саме районні ради будуть розподіляти державні субвенції, що несе в собі великі корупційні риски.

Ще одна проблема. Децентралізація та створення об’єднаних громад показали сумну тенденцію, що значна увага приділяється саме центрам ОТГ або тим населених пунктам, де проживають обрані голови. При цьому периферія ОТГ занепадає, так як саме у невеликих селах оптимізують школи, закривають дитячі садочки, в результаті чого спостерігається відтік жителів та обвал цін на нерухомість. Село стає несприятливим для проживання людей працездатного віку, які переїжджають. І при збільшенні повноважень районних рад цей процес тільки посилиться.

Додайте до цього оптимізацію таких вже «непотрібних» державних органів, як пенсійний фонд, податкова, управління праці та соціального захисту населення, тощо. На місцях залишиться два-три спеціаліста, решта ж потрапить під скорочення. Хтось скаже, що звільняти роздутий чиновницький апарат це потрібна справа, але так будуть думати до того моменту, як жителю Краснополя доведеться їхати за потрібною довідкою аж у Бердичів.


Пастка чи нова «ваучерізація» місцевого самоврядування?

Перед проведенням місцевих виборів досить дивним виглядає ситуація щодо неврегульованості повноважень районних рад укрупнених районів.

У багатьох політиків виникають закономірні підозри, що влада навмисне затягує розгляд даного питання до проведення виборів. Зараз бажаючих балотуватися до районної ради не надто багато, адже ніхто не розуміє її повноважень. А вже потім, зважаючи на результати виборів, депутати Верховної Ради від політичної партії «Слуга народу», маючи монобільшість у Парламенті, проголосують за зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, в результаті чого районні ради отримають необмежені повноваження розпоряджатися фінансами, комунальним майном та землею.

Тобто фактично міські, сільські та селищні голови об’єднаних громад будуть залежати від того, як розподілить кошти районна рада. Це реальна загроза місцевому самоврядуванню!

Це цілком можливо, враховуючи той низький рейтинг, з яким йде на місцеві вибори «Слуга народу». У такому випадку буде не важливо, хто став головою ОТГ, і у кого більшість депутатів на місцях, адже вже вирішуватиме райрада. У випадку ж, якщо не вдасться заповнити більшість районних рад своїми депутатами, Верховна Рада не надаватиме їм «фінансово-важливих» повноважень, залишивши просто формальним перехідним державним органом, який не приймає ніяких рішень і ні за що не відповідає.

Відсутність чіткого розподілу функцій та повноважень призведе до постійних конфліктів між новоствореними органами на рівні районів та громад. Куди зараховується податок на доходи фізичних осіб – в район чи в об’єднану громаду або місто, хто буде утримувати медицину та освіту, хто розпоряджатиметься комунальним майном, врешті решт, за чий рахунок буде утримуватися сама районна рада…

Тому перш ніж узаконювати нові укрупнені райони, слід було б подбати про те, щоб виключити з діючого законодавства функції районних рад та абсолютно усіх органів самоврядування районного рівня. Для здійснення наглядової функції достатньо було б створити префектуру, при цьому префект призначався б президентом, а сама структура утримувалася за рахунок держави. Тож кому вигідна ця «ваучерізація» місцевого самоврядування? Людям чи олігархічним угрупованням?


Валентин БОРТНИК

Вчора

Сторінки:
Нагору