Встановлено, що у вересні 2025 року військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, шукаючи «легкий заробіток» через месенджер Telegram, вступив у злочинну змову з представником держави-агресора та погодився за грошову винагороду здійснити терористичний акт на Житомирщині.

За інструкціями куратора з рф обвинувачений придбав необхідні компоненти для виготовлення саморобного вибухового пристрою. Після цього орендував квартиру в Житомирі, де власноруч виготовив вибухівку та дообладнав її мобільним телефоном для дистанційного підриву.

14 вересня 2025 року, виконуючи вороже завдання, він перевіз виготовлений вибуховий пристрій на таксі до одного з населених пунктів Житомирщини та залишив його в яру на території кладовища, замаскувавши у купі сміття.

Поруч із місцем закладки на гілці дерева обвинувачений також встановив мобільний телефон із програмним забезпеченням для дистанційного відеоспостереження. Це давало змогу куратору з рф спостерігати за місцем запланованого вибуху та дистанційно привести вибуховий пристрій у дію.

Того ж дня, коли інший військовослужбовець наблизився до місця, де було замасковано вибуховий пристрій, ворог дистанційно привів його в дію. Унаслідок вибуху військовослужбовець загинув.

У подальшому, внаслідок злагоджених дій правоохоронних органів, зловмисника затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Суд погодився з позицією сторони обвинувачення, врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та всі обставини справи.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира військовослужбовця визнано винним та призначено покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

До набрання вироком законної сили він перебуватиме під вартою.

Досудове розслідування та оперативний супровід здійснювалися УСБ України в Житомирській області.