Євген Лісовий навчався у Житомирі в загальноосвітній школі номер 36, був учасником міської молодіжної організації станиця Житомир Пласту.

"Український патріот, таких ще пошукати. Він у "Пласті" був та, коли був малим, і коли з ним говорили російською, він казав: "Я вас не розумію", – пригадує мама Євгена Лісового Світлана.

Мама Євгена розповідає, що після школи він вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, навчався на журналіста.

"Коли він уже поступив в університет, я писала швидко на телефоні SMS йому і завжди Т9. Я йому потім передзвонювала і питаю, чому ти не відповідаєш, а він каже: "Мама, я російською SMS не читаю!", – говорить мама Євгена Лісового Світлана.

Однокласник Олександр розповів, що Євген на заняттях з військової підготовки вправно володів автоматом.

"Він дуже був щирим, завжди підтримував, був націоналістом і патріотом нашої держави", – ділиться Олександр.

Попрощатися із Євгеном прийшли його вчительки. Класна керівниця Людмила каже, що ця загибель – втрата для всієї країни.

"Він був хороший філософ. Завжди задавався питанням про життя та його сенс. Він шукав відповіді на запитання. Євген завжди хотів розв'язувати проблемні ситуації сам", – пригадує Людмила.

Фахівчиня Житомирського міського центру соціальних служб Вероніка Рябовенко розповіла, що одразу після вторгнення російських військ Євген Лісовий мобілізувався до Збройних сил України.

"Він пройшов Херсон. Отримав там складне поранення. Але не зупинився і продовжив захищати Україну. Потім був Донецький та Запорізький напрямки", – говорить Вероніка Рябовенко.

Заступник командира роти, в якій служив Євген Лісовий Юрій розповів, що побратими цінували Євгена та йшли разом в бій.

"Молодий хлопчина, який, в умовах, яких ми перебували, поводив себе як справжній чоловік та боєць. Для нас він назавжди залишиться Героєм", – каже Юрій.

У Євгена Лісового лишилася мати та десятирічна сестра.