БЕР
Четвер
28
15:55

Ведуча новин UA: Житомир Юлія Головня: Першим отримуєш всю оперативну інформацію, перебуваючи у вирі подій

Як це – бути ведучою теленовин в умовах надзвичайної ситуації, поєднуючи особисті переживання з професійними викликами, із сайтом Суспільного поділилась журналістка UA: ЖИТОМИР Юлія Головня.

Її співпраця з UA: ЖИТОМИР розпочалася ще у студентські роки, адже всі журналістські практики вона проходила саме на Суспільному. Має Юля досвід роботи і на столичних телеканалах. Порівнявши і зваживши, твердо вирішила, що хоче працювати на Суспільному. Дівчина впевнено йшла до мети і вже 10 місяців працює в команді Житомирської філії, 9 з них – телеведучою. А ще Юля зізналась, що вперше дає інтерв’ю, зазвичай сама звикла їх брати.


Як сприйняли перші тривожні повідомлення і запровадження обмежувальних заходів?

— У перші дні переповнювали різні почуття. Страх – в першу чергу. Адже перша смерть, перший випадок захворювання — і все це на Житомирщині. Тим більше, наші колеги їздили в осередки захворюваності. Не знаєш, чого очікувати, що взагалі буде. Все закривають, всі на карантині, а ми працюємо. Але як завжди, головне — вчасно взяти себе в руки. Зрозуміти, що хтось повинен інформувати суспільство. Тим паче, що це мій вибір і я свідомо йшла до цього. Я знала, які можуть бути труднощі, і що взагалі очікувати, коли буде надзвичайна ситуація. Насправді, не все так страшно, як здається на перший погляд. Уже пізніше відчуваєш задоволення від того, що першим отримуєш всю оперативну інформацію, перебуваючи у вирі подій.


Що змінилось у роботі під час карантину?

— Насправді змін багато. Це взагалі абсолютно нове життя. Зросла напруга і кількість тривожних повідомлень. Дехто працює дистанційно, хтось постійно поруч. Але попри все, залишається місце і для так званих «бантиків» в кінці кожного випуску. Якщо серйозно, то і до пандемії були надзвичайно тяжкі дні, коли цілий день біля монітора, те шукаєш, те переробляєш, туди дзвониш, з іншим уже сваришся. Тобто спочатку — так, було важко. Не знав, як правильно, але з часом звикли.


Які настрої, атмосфера у ньюзрумі?

— Колектив — це взагалі запорука мого вдалого дня. Якби не колектив, то пережити всю цю ситуацію було б набагато важче. Ви знаєте, як класно прийти в ньюзрум – а там посмішки, ми в будь-яку інформацію стараємося вкласти хоча б трішки позитиву, якщо, звичайно, це можливо. Це надає сили. З першого дня пандемії ми приділяємо особливу увагу безпеці. У нас навіть шеф-редакторка пошила всьому колективу маски. У кожного є дезінфектори і інші засоби захисту. Це вже норма нашого життя. Ми один великий механізм, і кожна людина — це окрема деталь, без якої просто неможливо запустити процес.


Як розподіляєте обов’язки, навантаження?

— У нас двоє ведучих. Але є кореспонденти, які без зайвих питань можуть замінити в разі чого. Загалом, до пандемії ми працювали по змінах. З 7:00 до 14:00. І відповідно з 14:00 до 21:00. Зараз все змінилося: ми працюємо по тижню, або самі між собою розподіляємо дні. Коли не задіяні у веденні новин, то йдемо у «поля». Це і зйомки, і прямі включення. Кореспонденти — універсальні солдати. У нас конвергентна команда. При підготовці будь-якого сюжету чи то усної інформації ми відразу враховуємо специфіку телевізійних, радійних і діджитал-новин.


Що довелось переосмислити?

— Своє життя. Зрозуміла сенс цитати «живи кожен день, як останній». Я нарешті почала отримувати задоволенні від того, що просто прокинулася зранку, що йду на роботу, що я можу спілкуватися не віртуально. Це такі дрібниці, які я робила кожного дня. Але зараз по-особливому ціную. Якщо говорити в загальному, то я і не відчула як такого карантину. Адже на роботу як ходила – так і ходжу, лиш трохи графік змінився. Щоправда, оскільки я живу не одна – з’явився страх захворіти. Але я точно знаю, що робитиму, якщо захворію. Зараз продумую наперед, а що якщо… Просто я постійно в редакції, стежу за статистикою, знаю, що це не вигадка, і що люди хворіють і помирають по-справжньому.


Які особливості роботи саме на Суспільному?

— Найголовніше – ми незалежні. Показуємо, реально важливі події, розв’язуємо питання, які роками відкладалися у «чорний ящик», оперативно інформуємо людей, готуючи перевірені і збалансовані новини. Кореспонденти Суспільного завжди і скрізь намагаються бути першими.

Сторінки:
Нагору