Участь у заході взяли заступник начальника Житомирської ОВА Юрій Денисовець, представники Житомирської обласної ради, Житомирської міської ради, громадськість та ЗМІ. Так, учасники згадали життєвий шлях відомого земляка, декламували його вірші та поклали до його пам’ятника квіти.

«Сьогодні Житомирщина відзначає 115-у річницю від дня народження нашого видатного земляка Олега Ольжича. Син видатного українського поета-лірика Олександра Олеся (Кандиби) — достойний приклад для нашого сьогодення. Поет, політичний діяч, археолог, на чию долю випала доля українського революціонера та заступника голови проводу ОУН. Житомирщина пам’ятатиме завжди надважливий вклад Олега Ольжича в українську державність, яку сьогодні, як і за життя видатного земляка, відстоює український народ», — зазначив Юрій Денисовець.

Довідково.

Народився Олег Олександрович Кандиба 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907 року у Житомирі в родині поета Олександра Олеся. Середню освіту почав здобувати у Пущі-Водиці під Києвом, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Закінчив Карлів Університет філософський факультет у 1929р. Став відомим вченим-археологом, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах. Був запрошений читати лекції з археології у Гарвардський університет (США), де 1938р. заснував Український науковий інститут.

Після заснування 1929р. ОУН (організації українських націоналістів) він обирає шлях професійного революціонера, очолює в Центральному проводі культурний сектор, а згодом стає заступником голови проводу ОУН.

В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка». У 1938–1939 брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення — Карпатської України. Був заарештований солдатами угорської армії і провів три дні у Тячівський в’язниці. Після листа угорських вчених на захист О.Ольжича уряд Угорщини розпорядився його випустити. Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів (ПУН).

У 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 р. став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.

У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту Андрія Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН.

2 серпня 1943 року у віддаленому селі Яблінка-Вижня біля Турки на Бойківщині одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та їх шлюб був недовгим. Вже після його смерті народився син Олег.

25 травня 1944 р. заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в’язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

Олег Ольжич — автор двох прижитєєвих збірок: «Рінь» (1935) та «Вежі» (1940). Третя, посмертна, збірка «Підзамчя» вийшла в 1946 р. Писав цікаву прозу і пристрасну публіцистику. Всією творчістю утверджував у читачів героїчний світогляд, героїчний чин, який тільки, навіть ціною власного життя, може привести до свободи.