ЖОВ
Неділя
25
03:40
Курс валют:
$ 26.75, € 31.26

​Віктор Развадовський: Честь офіцера не дозволяє мені відповідати на чорний піар такими ж методами

Звернення до виборців голови обласної організації політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ», кандидата в депутати Житомирської обласної ради

Шановні земляки!


Передвиборна кампанія-2020 уже вийшла, по суті, на фінішну пряму. Але чим ближче до дня голосування, тим бруднішими стають технології, до яких вдаються опоненти. Чи може людина звикнути до наклепів, проплаченої одвертої брехні, що просто виливається на її голову з численних листівок, замовних публікації у ЗМІ та постів, над якими день і ніч трудяться цілі «ботоферми» в інтернет-мережі? Впевнений, що ні. Проте я, неодноразово беручи участь у виборах і стикаючись з доволі цинічними опонентами, які не гребували нічим, ніколи не відповідав на чорний піар такими ж методами. Честь офіцера не дозволяла мені опускатися до такого рівня.


Я завжди покладався на прописну істину, що бруд має властивість залишатися на руках тих, хто до нього вдається, і не пристане до того, у кого чиста совість. Тому ніколи не вступав у полеміку з нечесними опонентами, не робив спроб виправдовуватися, одним словом, не витрачав часу на мишачу метушню. Займався законотворчою роботою, а ще у моїх виборців, простих людей, завжди вистачало проблем, і я працював над їх вирішенням, старався подати руку допомоги всім, хто до мене звертався. А таких людей за моєї діяльності як депутата-мажоритарника було десятки (!) тисяч. Все це зафіксовано у моїх щорічних звітах, які публікувалися в газетах 67-го виборчого округу, куди входили Житомирський, Чуднівський, Любарський, Романівський райони та частина міста Житомира.


Сьогодні я балотуюся в депутати Житомирської обласної ради. Більше того, оскільки вибори проходять за пропорційною системою, веду команду людей, котрі заявили про свій намір працювати на розвиток нашої рідної Житомирщини в радах різних рівнів. Відтак брудні технології, без яких просто не можуть жити деякі наші опоненти, це вже не лише моя особиста справа. Наразі мій обов'язок принципово окреслити свою позицію стосовно певних безпідставних брехливих звинувачень.


Найперше хочу порадити тим, хто виставляє мене «палким другом РФ», подивитися російський санкційний список. На відміну від опонентів, що навішують мені цей ярлик, а самі без перешкод спокійно долають кордон з РФ, я нев'їзний до Росії. Потрапив під санкції за голосування про визнання російської агресії на Сході України.


Я дуже добре знаю, що таке війна. Бо сам був у шкурі цих молодих хлопців, яким довелося взяти до рук зброю. Я знаю як болить смерть друзів, яких забирали з афганського пекла «чорні тюльпани», і кожен з нас розумів, що завтра сам може стати вантажем 200. Тож, сидячи в окопах, «закошуючи» від АТО, звинувачувати мене, що «не допомагав землякам, які пішли захищати державу» – верх цинізму. З перших днів війни на Сході я відправляв особисто і через волонтерські організації, які були створені в кожному районі округу, ліки, військовий одяг, берци, продукти харчування, цигарки, бензопили і т.д. Особисто їздив до Польщі за кевларовими шоломами, які в той час неможливо було придбати у нас в Україні. Купував захисні непромокні костюми за натовськими стандартами. А скільки ми відправили бронежилетів, навіть перевіряли їх надійсть на полігоні Миропільської військової частини. Коли стала потреба у дронах – купували і їх. Всього не перерахуєш. Багато бійців АТО одержували матеріальну допомогу, усім пораненим нашого округу допомагали коштами на лікування, а сім'ї загиблих героїв отримували по 10 тис. грн на поховання. Я вважав це справою власної честі. І лише нахабна брехня змусила мене сьогодні говорити про це.


Доля кожному готує свій шлях. Так склалося, що в моїй біографії вистачало і важких сторінок, і успішних. Тож просто смішно слухати заїжджену платівку про те, як Развадовський, розбагатівши на посаді даїшника, враз доскочив генерал-полковника. А де поділися 12 років військової служби за кордоном? Та й на дорогах із смугастою палицею я ніколи не стояв. Після закінчення юридичного факультету Київського держуніверситету ім. Т.Г.Шевченка працював в ДАІ дізнавачем. Кар'єра в МВС манною небесною не випадає. Так і хочеться сказати: поживіть роками більшу частину доби на службі, ризикніть не раз життям, хай вас відкомандирують, так як і мене у свій час, з першого дня вибуху реактора у Чорнобиль, вхопіть там 26 бер, тоді відпаде бажання розповідати небелиці. Зокрема і про роботу на посаді начальника Головного управління МВС у Харківській області, про якийсь «цілий скандал». Натомість саме у Харкові я отримав у 2008 р. не ювілейну чи відомчу медаль, а орден «За мужність» ІІІ ступеня, який, як говорить Вікіпедія, «надається за особисті мужність і героїзм, виявлені при виконанні службового обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя». То, може, не все так просто, як вам здається, шановні чорні піарники?


А щодо моїх статків, то акцентую вашу увагу на тому, що, починаючи з 1998 року, я постійно декларую їх, нічого не приховую, добросовісно сплачую податки. Все це неодноразово перевірялося правоохоронними органами і жодних порушень не встановлено.


Не буду зупинятися на темі голосування за диктаторські закони 16 січня, яка всупереч фактам, доведеним у суді, відеофіксації, де чітко видно, що моя рука лежить на спинці крісла, коли інші депутати голосують, вперто мусолиться від виборів до виборів. Тут уже давно все сказано. Та й взагалі, як я міг підтримувати ці закони у січні, коли в листопаді 2013-го різко засуджував факт побиття студентів на Майдані, і навіть робив про це відповідну заяву в засобах масової інформації округу? Але коли немає за що зачепитися, саме на таких дражливих для громадськості темах робиться чорний піар.


Я добре розумію це і наведу, так би мовити, «свіжий» приклад, який «підготувала» до нинішніх виборів команда благодійника, як він любить себе називати, Ігоря Ходака, використовуючи для цього газету «20 хвилин Романів», яку він видає за власний кошт. Суть справи в тому, що у 2018 році в Мирополі Романівського району під час концерту гурту «ТІК», який я подарував на прохання жителів до Дня селища, люди публічно звернулися до мене стосовно болючої до них проблеми – відсутності нормального автомобіля швидкої допомоги.


Ситуацію зі старенькою швидкою я добре знав, адже неодноразово допомагав коштами на ремонт двигуна, придбання різних запчастин. Йшлося про те, що від вчасної допомоги залежить життя людей, а обслуговувала швидка до 10 тисяч чоловік. Тож зі сцени пообіцяв, що постараюся допомогти. І слова свого дотримав. Серед майже 30-ти мільйонів гривень, які добився в Кабінеті Міністрів для втілення різних проектів у 67-му окрузі, було передбачено і 1 млн. 700 тис. грн на повністю укомплектований автомобіль швидкої медичної допомоги для Миропільської ОТГ (пізніше на прохання фельдшерів за власний кошт докупив лише сучасний електрокардіограф). На цьому моя участь у цій справі завершилася. Мені невідомо, де купували авто, хто і як проводив тендер. Вникати у всі господарські справи не входить в обов’язки депутата, та й хіба можливо фізично контролювати кожну копійку з 30 млн. грн у всіх районах? Освоєнням субвенційних коштів завжди займалася влада на місцях, а виділялися вони щорічно.


Між тим, коли виникло питання певних порушень у проведенні тендеру і було висунуто підозру селищному голові Гиндичу В.П. та відкрито кримінальне провадження, у вищеназваній газеті «20 хвилин Романів» з’явилася величезна стаття, яку безперечно замовив той, кому належить газета. Мене вразити важко. Але, чесно кажучи, моєму здивуванню не було меж, коли до купівлі швидкої, в буквальному розумінні цього слова, приплели Развадовського. Насправді я не фігурую у цій справі, та й, даруйте, яким боком можу бути причетним до неї? Хіба що порадів разом із медиками, які зібралися біля лікарні, і символічно вручив ключі від авто. Того дня я був на робочій нараді у Печанівці, де споруджується дитячий садок, недобудоване приміщення для якого купив за власний кошт. Сільський голова Лаврінчук В.І. скаржився, що підрядник не виконує належним чином роботи, тож зібрав і будівельників, і технагляд. Саме після цього на запрошення приїхав у Миропіль. 30 хвилин був біля лікарні і ще на 15 хв. заїхав подивитися на ремонт після пожежі їдальні у школі, на який також виділяв кошти. До селищної ради навіть не заходив. Зате вийшло, як у анекдоті про доньку, мовляв докажи, що у тебе її немає.


Подяку за те, що, завдячуючи придбаній швидкій допомозі, врятували вже не одне життя мешканців ОТГ, я отримав від земляків по повній програмі. Замовна брехня про нібито спільно проведену із селищним головою оборудку розповзлася далеко за межі Мирополя. Впевнений, час розставить усе по своїх місцях, і жителям району, зокрема миропільчанам, які нині підтримують цей наклеп, буде соромно.


А от у тих, хто постійно проплачує замовний бруд у «20 хвилин Романів», різних листівках та в інтернет мережі, такі категорії, як совість і сором, – відсутні. До речі, з вищеназваною газетою ми перебуваємо в судовому процесі за наклеп ще з минулих виборів і справу обов’язково виграємо. Бо мудро сказав наш народ: «Скільки правду у калюжі не топи, а все чиста буде».


Шановні земляки! Я вірю у вашу поміркованість та мудрість. Ви вмієте відрізняти істину від неправди та бруду. Кожен ваш голос для мене дуже важливий. А тому щиро надіюся на вашу підтримку.

Вчора

23.10.20

Сторінки:
Нагору