ТРА
Понеділок
27
10:38

​Офіцер-прикордонник «Леший» з Житомирського загону розповів про Авдіївку

Для чого ворогу під Авдіївкою голі штурмовики та рухомі конструкції з палок

На початку лютого «Леший» вибув з Авдіївського напрямку до місця постійної дислокації та поділився з нашою знімальною групою своїми спостереженнями про службу після мобілізації.


*Ця публікація не є висвітленням поточної оперативної обстановки на Авдіївському напрямку.


«Лєший» очолював одну з перших мобільних вогневих груп, підрозділ, який брав під контроль кордон на деокупованій ділянці, а згодом – відділ, що відправився боронити Авдіївку, адже бойові підрозділи прикордонної служби періодично змінюють один-одного в зоні проведення активних бойових дій.


Свого часу «Лєший» закінчив Національну академію Держприкордонслужби. Свій позивний прикордонник отримав тому що родом з Полісся й батьки все життя працювали у лісі. Спочатку колеги називали його «хазяїном лісу», а потім стали звати «Лєшим».


Після вишу офіцер проходив службу на оперативних посадах. Мав багато випадків реалізації отриманої інформації. Згодом перевівся до прикордонної комендатури швидкого реагування Ізмаїльського прикордонного загону. Неодноразово підрозділ під його керівництвом брав участь у навчаннях, посилював найбільш небезпечні ділянки кордону, брав участь у затриманні порушників державного кордону, контрабандних товарів, нелегальних мігрантів.


Із завершенням контракту офіцер звільнився з лав прикордонного відомства, тому що треба було допомагати батькам, які мали поважний вік. Знайшов себе у цивільному житті.


Проте, з початком повномасштабного вторгнення ворога, одним з перших повернувся у стрій.


«Перше що було зроблено – вагітну дружину з мамою завіз у село, зібрав речі й з чистою совістю пішов до ТЦК», – згадує прикордонник про 24 лютого 2022 року. Пригадує, що особливо найбільше зачепило, як кажуть «за живе», те, що російські окупаційні війська захопили острів Зміїний, де виконували завдання багато його знайомих та товаришів. Сьогодні, аналізуючи історію та розвиток події, впевнений, що хто володіє островом, той і перемагає. Острів відбили – значить переможемо.




Велика війна мобілізованого офіцера привела у Житомирський прикордонний загін на посаду керівника мобільної групи, що мала на озброєнні декілька великокаліберних кулеметів, встановлених на автомобілі. Працювали по повітряних цілях ворога. Це був початок дій мобільних вогневих груп на півночі. Також саме його група неодноразово прикривала підрозділи радіоелектронної боротьби під час виконання ними завдань на кордоні.


Надалі, у зв’язку з реорганізацією прикордонних підрозділів, очолив прикордонну заставу на визволеній з-під окупації території. Прикордонники під керівництвом «Лєшого» активно облаштовували ділянку для протидії ворогу у разі його можливого повторного наступу на Київ.


Згодом було переміщення на посаду начальника відділу в прикордонну комендатуру швидкого реагування. В її складі, після залагодження підрозділу та відповідної підготовки, вибув на Авдіївський напрямок боронити Україну.


У зоні активних бойових дій військовослужбовці його відділу збили з ПЗРК два ворожі літаки, нищили броньовану техніку, серед якої танки, БТРи та БМП, а також відправили у пекло велику кількість окупантів. Неодноразово спільно з підрозділами ЗСУ та територіальної оборони відбивали у ворога позиції, очищаючи українську землю від нечесті.


Ворожу техніку знищували за допомогою протитанкових ракетних комплексів, FPV-дронів та інших засобів. Був навіть випадок, коли вдалося знерухомити танк за допомогою автоматичного гранатомета Mk-19. Гранатометники «роззули» одну гусеницю, а далі вправна робота оператора FPV-дрона – і башта уже лежить поряд. Офіцер зазначає, що в підрозділі також є гарно підготовлені сапери, робота яких вивела з ладу не одну одиницю ворожої техніки. Дуже ефективно працюють наші дрони, при чому всіх типів – аграрні, бойові, комерційні, FPV.


Чи цінує противник свій особовий склад? «Лєший» розповідає, що переважно ні. Вони своїх «трьохсотих» не забирають, не те, що «двохсотих». Про цінність життя рашистів свідчить їхня тактика, коли першими відправляють «голих штурмовиків» – без зброї і броні, щоб викрити позиції та спустошити боєкомплект наших воїнів. Після «голих» йдуть екіпіровані й озброєні загарбники, а за ними – кілька окупантів з лопатами, які під час бою риють окопи для стрільби лежачи.


Противник підступний. Неодноразово під час штурмів позицій захисників України він використовує заборонену хімічну зброю. Активно застосовує проти захисників України безпілотники, значну частину яких Сили оборони України приземляють засобами протидії дронам. Також велику кількість БПЛА наші воїни збивають просто зі стрілецької зброї. «Лєший» каже, що більшість дронів, які збиваються, вони або детонують у повітрі або падають і до них ні в якому разі ніхто не підходить з міркувань безпеки. Оскільки часто ворожий заряд має плату ініціації та може вибухнути через певний час.


Противник вдається до різних хитрощів. Мали випадки облаштування ворогом з гілок, листя, трави легкого прикриття у вигляді панцира, прикрившись яким, піхотинці противника намагаються повільно повзти в бік наших позицій. Якщо пильно не вдивлятися, то переміщення такої купи з ***на та палок на полі не зразу й розгледиш. Та, завдяки пильності наших воїнів, наблизитися у такий спосіб загарбникам не вдалося.


«Лєший» згадує, що особливо відчутно було ворога в цю новорічну ніч, особливо за годину до опівночі. «Вони посипали дуже крепко, особливо Авдіївку», – зазначає офіцер. Ворог знищує українські міста, стирає їх з лиця землі. Наразі в Авдіївці не вцілів жоден будинок й без різниці, чи це приватний сектор, чи багатоповерхівка – все знищено, інфраструктури немає. Окупанти постійно гатять по місту намагаючись його захопити.


Але, не дивлячись ні на що, прикордонники з побратимами з інших складових Сил оборони України дають гідний опір противнику, боронять свою Державу не так для себе, як для своїх дітей.


Сьогодні донечці «Лєшого» півтора року, а дружина офіцера знову при надії. Сім’я очікує народження хлопчика. На Авдіївському напрямку воює також брат «Лєшого», у якого дружина та двоє діточок. Тож, брати точно знають, що і для кого боронять. «Там наша сім’я – і ми стоїмо за наші сім’ї. В нас є свій стимул для ведення бойових дій, – підсумовує «Лєший», і додає, – ми постійно навчаємося. Змінюється їхня тактика – ми розуміємо, як ця тактика діє й відразу розробляємо схеми, як їй протидіяти, щоб зберегти себе і своїх».


Офіцер-прикордонник впевнений, що сім’я – це основа! І робить усе для того, щоб у його дітей та у всіх українців в майбутньому було не лише мирне небо над головою, а й рідна земля під ногами.


Про своїх підлеглих «Лєший» каже, що вони підготовлені, екіпіровані та мотивовані. При цьому, що контрактники, які мобілізовані – всі рівні. Більш досвідчені воїни навчають тих, хто хоче знати і вміти більше.


Про підготовку мобілізованих у прикордонників розповідає, що їх навчають в залежності від фізичного стану, навиків та схильності. «У тебе моторика пальців класна, – значить з тебе вийде класний коптерист, а ти далекозорий і з витримкою, – значить снайпер може вийти», – наводить приклад «Лєший».


У бійців є все необхідне: їсти, вдягтися, колеса, пальне, зброя, боєкомплект… Про лякалки для ухилянтів, що в Авдіїку відправляють мобілізованих одразу з ТЦК, сміється, що це навіть фізично нереально і жодному командиру непотрібно кидати в бій необстріляний, незлагоджений підрозділ.


«Я би не хотів до себе в підрозділ людину, яку силком зловили і затягнули», – резюмує офіцер. А для тих, хто відчуває, що мобілізація його ось-ось наздожене і хоче стати прикордонником, радить звертатися до центрів комплектування ДПСУ чи знайомих прикордонників, які підкажуть і дадуть рекомендацію. «Прийшов навіть на КПП прикордонного підрозділу, постукав, – хочу служить, я багатьох знаю, хто так прийшов у Житомирський загін», – розповідає «Лєший» про ще один спосіб стати до лав прикордонників.

Вчора

Сторінки:
Нагору