Владислав Горбач народився у Житомирі. Закінчив 14 школу. Вищу освіту здобув у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Про це Суспільному розповіла перша вчителька Владислава Галина Бабич.

"В усіх початкових класах він вчився на відмінно. Був дуже допитливий, оченятка у нього були відкриті, щирі, душа хороша. Таких діток і таких людей у нашій країні надзвичайно мало. Мені дуже шкода, що він прожив таке коротке життя. Про нього згадка, як в школі, як в родині, так і в мене залишилася на все життя", — розповіла Галина Бабич.

Владислав Горбач добровільно став до лав Збройних сил України.

"За фахом Владислав — психолог. Але він став не психологом, а навідником. Разом зі своїм підрозділом пройшов найгарячіші точки звільнення рідної України. За мужність і героїзм, самовідданість у захисті України Владислав Ярославович відзначений державною відзнакою — нагрудним знаком "Золотий хрест", неодноразово нагороджений грамотами і відзнаками військової частини і Збройних сил України. 28 квітня 2024 року — страшний день для родини, для сім'ї, для всіх нас. Під час виконання бойового завдання Владислав Горбач героїчно загинув", — повідомила директорка Житомирського міського центру соціальних служб Ольга Юрченко.

Побратими Владислава розповіли Суспільному, що він був хоробрим і дисциплінованим воїном.

"Воював старанно, як вмів. Нарікань ніколи на нього не було. Шкода, що такі молоді хлопці гинуть, які ще зовсім не пожили", — сказав побратим Владислава Артем.

"Служили ми разом, у посадці сиділи разом. Навіть пам'ятаю, як він отримав поранення. Коли прилетіло йому в бліндаж, то він у трусах бігав, сміявся. Молодець хлопець був. Погано, що ми втрачаємо найкращих", — пригадав побратим Владислава Іван.

У військовослужбовця залишилися батьки, бабусі, дідусь та брат. Поховали Владислава Горбача на Смолянському військовому кладовищі