Тетяна Корзун розповіла, що її син Володимир на позивний "Агат" проходив строкову службу у 2018 році, після чого підписав контракт і став до лав Збройних сил України.

"Війна його застала в Харкові, під кінець третього року контракту. Був сапером. Був життєрадісний, енергійний, правдолюб. Добрий син і гарний внук. Загинув, захищаючи Батьківщину. Залишилась у нього кохана дівчина Аліна, з якою він планував побратися. Залишився старший брат, який ще з 2020 року захищає Україну", — розповіла про свого сина Володимира Тетяна Корзун.

Ще одну дошку встановили в пам’ять про сина Віри Пантус, вчительки математики ліцею. Її син, Геннадій Семеній, у дев’яностих під час проходження строкової служби у Севастополі на флоті відмовився присягати на вірність Росії. З 2014 по 2015 рік був учасником АТО, служив у роті глибинної розвідки.

"Він же ж пішов добровольцем, — розповіла Віра Пантус. — Його не брали, бо 4 малолітніх дітей, але він був морський десантник. Був Майдан. Після Майдану каже: "Піду, хто так навчить, як я, я багато чого вмію". Тоді попав в Дебальцево, там Заячий Яр і ще, але я вже не згадаю".

Геннадій помер у 2021 році в Бердичівському військовому госпіталі від серцевого нападу. У нього залишилось четверо дітей та четверо онучок.

Випускник Хорошівського ліцею Олександр Яковенко був стрільцем-снайпером 95 окремої десантно-штурмової бригади. Служив у лавах ЗСУ з жовтня 2023 року.

"Добрий був, чуйний, завжди приходив на допомогу, — згадує свого загиблого сина Олександра Яковенка Наталія Яковенко. — Друзям ніколи не відмовляв. По життю був веселий, любив подорожувати. Це була його мрія з дитинства — бути десантником. Доручили йому бути стрільцем-снайпером, він цим дуже пишався, розповідав мені, телефонував постійно. Казав: "Мам, ти тільки чекай мене, я повернусь".

Олександр Яковенко загинув у Луганській області, не доживши трохи менш як місяць до свого 27-річчя. Пораненого його евакуювали з поля бою, втім врятувати його життя не вдалося.

Ще двоє випускників ліцею, 33-річний Олександр Литвинчук та 32-річний Орест Сергієнко, мобілізувалися у 2022 році. На початку повномасштабного вторгнення Олександр Литвинчук повернувся з-за кордону і з 28 лютого 2022 року розпочав військову службу. Чоловік помер у травні 2023 року в лікарні, куди приїхав на лікування, розповіла його матір Марія Литвинчук.

Орест Сергієнко підписав контракт у жовтні 2022 року, воював на Куп’янському напрямку. Військовослужбовець мав кохану дівчину Олександру, з якою планував одружитися. Загинув на Харківщині у березні 2023, але поховати його вдалось лише 14 лютого 2024 року в рідному селі Поромівка, розповів батько військовослужбовця.