«Ось мініатюру з танком почав малювати на дощечці з ящика для боєприпасів. Малюю, коли випадає вільна хвилинка», - розповідає навідник танку Денис.

Чоловік показує нам кілька своїх останніх робіт. Невеличкі картини він пише між виходами на бойові завдання та обслуговуванням танка. Як каже сам Денис, малювання є для нього розрадою, допомагає «перемкнутися» та просто відпочити душею. А головна задача його в 95-ї бригаді бути влучним навідником та нищити ворога.

Денис підписав контракт з військовою частиною ще у 2020 році, а до цього працював токарем на заводі, який виготовляв насоси, компресори тощо. Також працював на київському бронетанковому заводі.

«Спочатку думав піти в ремонтну роту. Мені здавалося, що саме там я буду найбільше корисним. Але після того, як пройшов підготовку, мені запропонували спробувати себе в танковому підрозділі. Ось так я і став навідником», - говорить Денис.

Будні танкістів сповненні постійного очікування нового завдання та виїзду на передову.

«У нас все напоготові. Якщо буде наказ, то буквально за 10 хвилин екіпажі вже по своїх танках та їдуть на лінію фронту. В наших танках завжди є запас сухпаїв, адже невідомо через скільки ми повернемося – через кілька днів чи через 10. Часто буває, що ми в танкові сидимо по кілька діб. Виконали завдання, знищили ціль, але бій триває, тож ми в безпечному місці чекаємо, що знову треба буде виїхати та «мінусувати» ворога. І так може тиждень пройти», - розповідає Денис.

Звичайно, постійно бути в такій напрузі втомлює, але військовий знайшов спосіб відпочивати під час малювання. Проте більшість його картини лишаються в телефоні просто у вигляді фотографій. Адже часто побратими чи рідні просять подарувати їх на згадку.

«Я картину ще не домалював, а в неї вже є новий власник. Коли закінчу мініатюру, подарую йому», - каже навідник.

Денис почав малювати ще дитиною, коли став трохи старшим, пішов у художню школу. І протягом всього життя не кидав улюбленої справи. Зараз він мріє про те, щоб скоріше війна закінчилася Перемогою України та на нашій землі не лишилося жодного ворога.

«Хочу після Перемоги піти вчитися в школу іконописі, яка є при одному київському монастирі», - поділився своєю мрією десантник.

Слава ДШВ! Слава Україні!

Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України