"Після деокупації Ізюма ми з друзями зібралися і вирушили у волонтерський вояж, – розповідає волонтер Максим Дєньгін. – Це було на п'ятий день після того, як звідти вийшли окупанти. Ми повезли гуманітарну допомогу в рідне місто. Приїхали і побачили, наскільки там все зруйновано і погано. Але не встигли ми ще звідти виїхати, як відразу зрозуміли, що поїдемо туди знову. Ми відразу запланували в Ізюм наступну поїздку. Спершу ми допомагали продуктами, засобами гігієни жителям, які там залишилися. Але коли постало питання навчання у школах, у мене виникли сумніви, чи взагалі вдасться це зробити. Навіть дистанційне навчання. І вчителі, і учні в Ізюмі не мають, по-перше, зв'язку нормального, по-друге, не мають ґаджетів".

Максим Дєньгін виїхав із Ізюма в березні. Перебуваючи у Житомирі, продовжив викладати дистанційно. І тоді зрозумів, що його учням – і тим, які залишилися в Ізюмі, і тим, які виїхали, потрібні ґаджети для навчання. Про це написав пост у соцмережах.

"Ми почали допомагати дітям, – каже Максим Дєньгін. – Ми ж розуміли, що не можна залишити наших дітей без навчання. Бо без цього немає майбутнього. За рахунок донатів вдалося закрити перші запити. Ми відзвітували на наших сторінках у соцмережах. Люди побачили, що ми, дійсно, допомагаємо, що ми такі є. Нас почали шукати. До нас почали звертатися. Але відповідно і кількість тих, хто потребував електронних пристроїв, зросла. Натомість наших можливостей почало не вистачати. Тому ми стали робити ширші запити. Особисто я писав блогерам на YouTube, які займаються оглядом ґаджетів. На декількох із них я був підписаний. Я написав їм. Вони зробили репост мого посту. Це теж дуже добре допомогло. І так пішло, що прохання про допомогу розійшлося по всій Україні. Після цього хтось почав надсилати ґаджети, хтось підтримав гривнею – закидав нам гроші на банківську картку".

Вчитель і волонтер Максим Дєньгін каже, що кількість запитів на отримання електронних пристроїв для навчання постійно зростає. У черзі на їх отримання, за його словами, сьогодні понад 70 учнів. Тому й виникла ідея збирати ґаджети вживані і навіть несправні.

"Виникла ідея спробувати дати життя вживаним ґаджетам, які є у багатьох удома і які просто лежать, не використовуються і припадають пилом, – розповідає Максим Дєньгін. – А їх можна було б використати. Скажімо, надіслати діткам, які їх потребують. Бувають ґаджети повністю справними. Я тільки встановлюю потрібні додатки для дистанційного навчання і одразу надсилаю. А є ґаджети несправні, які потребують ремонту. Мені вже принесли декілька таких ноутбуків. Вони класні, в ідеальному стані зовні, але, наприклад, не працює клавіатура. Тому надіслати одразу я не можу. Спершу я дивлюся сам, що можу, – ремонтую. Що не можу – несу у ремонтні ательє. Але все це займає трохи часу".

До цього волонтерського проєкту долучилися люди з різних міст України та інших країн. Є серед них і житомиряни. Софія Гладун – одна із них.

"Я вирішила принести два планшети, які свого часу нам із сестрою подарували батьки, – розповідає Софія Гладун. – Ми не користуємося ними тривалий час. Вони в хорошому стані, але нам вони не потрібні. Ми вирішили у сімейному колі їх передати тим, кому вони більше потрібні. Сюди можна закачати навчальні програми. Я знаю, що вони будуть комусь кориснішими. Разом із ними я передаю частинку себе. Я б хотіла подивитися на дітей, до яких вони потраплять, і передати їм привіт".

29 грудня один із ноутбуків Максим Дєнгін надіслав своєму учневі в Ізюм.

"Цей учень навчається в шостому класі. Він із багатодітної родини. Його батьки не мали можливості йому його купити, а відтак він не мав можливості дистанційно навчатися. В цій сім'ї дітей багато. Батьки мають всім однаково приділяти увагу. А цьому хлопцю був дуже потрібен ґаджет. Він здібний учень. Саме йому я відправив. Мені написав його класний керівник, бо батьки соромилися робити такий запит – звертатися за допомогою. Завдяки класному керівникові я дізнався про потреби цього учня і зміг допомогти", – каже Максим Дєньгін.

Загалом Максим Дєнгін за цей час передав в Ізюм 30 ґаджетів.