До повномасштабного вторгнення росіян ця тендітна жінка працювала в школі соціальним педагогом та вчителем-логопедом. Потім почала займатися волонтерством.

«У травні я приїхала до єгерів з волонтерами, привезли деяку допомогу. Тут я познайомилась з чудовими людьми і загорілася бажанням потрапити до лав цієї бригади. Тому що зрозуміла, що можу бути корисною. І почався мій шлях бігання по військкоматах, щоб вступити на військову службу», - розповідає вона.

Додає, що чоловік та 11-річна донька легко її відпустили, зі словами: «Мамо, ми в тебе віримо та будемо чекати з перемогою!».

За словами Марії, у воїнів піднесений бойовий дух, вони невтомно боронять свою землю. А після важкої служби хлопці можуть прийти до неї – комусь буває морально важко, а комусь просто потрібне добре слово та щира розмова.

«Ми тут усі як одна сім’я, єдиний організм, який б’ється в такт», - підкреслює психологиня.

Після перемоги Марія хоче повернутися додому та міцно обійняти своїх рідних:

«А далі просто жити в мирі, радіти кожній дрібниці, кайфувати від життя».