Директорка Житомирського міського центру соціальних служб Ольга Юрченко кореспондентам Суспільного розповіла, що Андрій Воробей народився у Житомирі. Він закінчив загальноосвітню школу №5, а після цього продовжив навчання у Професійно-технічному училищі №5, де отримав робітничу професію. Після закінчення навчання працював у сфері приватного бізнесу.

"Андрій не встиг створити свою сім'ю. Був єдиним сином у матері, тому дуже за неї турбувався. Хоча за станом здоров'ям не проходив військову строкову службу, проте з початком повномасштабного вторгнення він добивався, щоб його забрали захищати країну. Тривалий час його не брали, але він працював і підтримував ЗСУ. З 2022 року Андрій розпочав волонтерську діяльність, а на початку 2024 року він нарешті домігся, щоб його взяли до лав ЗСУ", — сказала Ольга Юрченко.

За словами сусідки загиблого військового Валентини , мати Андрія завжди чекала його телефонного дзвінка.

"Він був добряком, з дитинства прислуговував священнику в храмі. Це була дуже добра дитина. Коли він пішов на цю війну, то мама кожен день прибігала й казала: "Валь, ти знаєш, не дзвонив, не дзвонив". Я відповідала: "Подзвонить, значить пішов на завдання, подзвонить", — говорить Валентина.

Мати Андрія Воробея Валентина розповіла, що він зателефонував їй напередодні останнього бою.

"Подзвонив у четвер, наче відчував, що прощається зі мною. О шостій годині виїжджав на бій, а в п'ятницю вранці вже все це сталось", — сказала Валентина.

Поховали військовослужбовця Андрія Воробея на Корбутівському міському кладовищі.