Військовослужбовиця Алла Ковєрєнє з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ добровільно стала на захист Батьківщини, приєдналася до складу добровольчого формування територіальної громади "Соколи Полісся", а восени 2022 року — до 115 бригади територіальної оборони, була парамедикинею та заступницею командира роти з морально-психологічного забезпечення, — розповіла донька загиблої військової Габріела.

"Вона обійшла всі військкомати, де приймали військових, її ніде не хотіли брати, але вона досягла свого і пішла. Спочатку вона навчала бійців надавати першу медичну допомогу, щоб вони могли рятувати своїх побратимів. Потім вона перекваліфікувалася ще раз і почала надавати психологічну допомогу", — сказала Габріела.

За словами мами загиблої військової Наталії Радченко, рішення піти на захист України її донька ухвалила самостійно і про те, як виконувала свої бойові завдання, розповідала мало.

"Коли вона мала іти на передову, зв'язок з нею став рідшим. Я розпитувала її про обстановку там, де вона перебувала, але вона не хотіла нічого розповідати. Мабуть, щоб ми не переживали. Вона навіть не хотіла нам нічого казати про своє рішення піти на фронт, думала, що ми почнемо її відмовляти, але не піти вона не могла. Ми навіть не знали, що вона там на передовій, поки не прийшло повідомлення про її загибель. Її діти знали, що вона на передовій, а ми з батьком ні. Вона нас берегла", — розповіла мама загиблої військової Наталія Радченко.

Військовослужбовиця Алла Ковєрєнє загинула 10 серпня 2023 року поблизу Куп’янська Харківської області.

Військовий Дмитро Стрілець ніс службу у 46 окремій аеромобільній бригаді ДШВ. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Зі слів сестри загиблого Тетяни Василюк, її брат став прикладом честі та мужності для своїх побратимів.

"Діму пам'ятають, приїжджають його побратими, з якими він служив, його командири, друзі. У нього позивний був "Робін Гуд", і на честь пам'яті про нього вони зробили татуювання, щоб нагадувати, якою ціною дається свобода", — сказала сестра загиблого воїна Тетяна Василюк.

Тетяна Василюк також розповіла, що її брат, зі слів побратимів, загинув на полі бою під час виконання бойового завдання.

"Коли вони ішли на штурм, він по дорозі знаходив бійців поранених. У нього були медичні знання, він всім надав допомогу, перев’язував. Хто був важко поранений, то він залишав з ним бійця, і вів бій далі. На полі бою він знайшов свого ротного, надав йому медичну допомогу і далі пішов у бій. А потім, коли його поранило, хлопці його евакуювали, але почався обстріл, і під час цього обстрілу він загинув. Це було у районі Білогірки Херсонської області", — розповіла сестра військового, випускника університету Дмитра Стрільця.

Штаб-сержант ЗСУ Володимир Макарчук був бійцем загону територіальної оборони, загинув, захищаючи місто Славутич. За словами декана факультету ветеринарної медицини Анатолія Ревунця, його колишній студент пішов на захист держави у перші дні повномасштабного вторгнення.

"Коли російські війська пішли на Україну з Білорусії, він був у Прип’яті на першому пункті пропуску на Україну у складі тероборонівців. На пропускному пункті стояли 7 людей, і всіх їх розстріляли із російського танку. За словами очевидців, які там були, не всі загинули від першого пострілу танку, тому їх в полон ніхто не брав. Їх російські військові дострілювали на пункті пропуску", — сказав Анатолій Ревунець.