Житомирянка Лідія Наконечна розповіла, що шукає сина — Володимира Наконечного, військовослужбовця 110 бригади, 3 батальйону, 9 роти.

"Вже 3 місяці шукаємо сина, зник безвісти під Авдіївкою. Ніяких звісток немає, нічого немає. Не знаємо, чи в полоні, чи де він. Нічого не чути від командирів, взагалі ніяких звісток. Але зверталися в багато різних інстанцій, в Координаційний центр, прийшла відповідь, що відправили на російську сторону і чекають відповіді звідти", — розповіла Лідія Наконечна.

Людмила Половецька із села Висока Піч розповіла, що 31 липня 2023 року зник безвісти її син Руслан Половецький — військовослужбовець 95 окремої десантно-штурмової бригади.

"Ой, не знаю, як це пережити. Семеро бійців пішли на завдання, а повернувся лише один і поранений, але він сказав, що нічого не пам'ятає", — розказала Людмила Половецька.

"Я шукаю чоловіка, який зник в Харківській області під селом Довгеньке 31 травня 2022 року. В Telegram ми побачили, що він у полоні, але командування не ставить його ні у безвісти зниклих, ні у полонених", — розповіла дружина полоненого Сергія Венгерчука Тетяна.

Житомирянка Тетяна Кушнірук шукає брата Максима Савіцького, який зник безвісти 15 січня 2023 разом із десятьма побратимами 95 окремої десантно-штурмової бригади.

"Вперше у своєму житті 15 січня 2023 року я дізналася, що означає цифра 500. Це коли ти не знаєш, де твоя рідна людина. Це коли ти щодня гортаєш Telegram-канали. Це коли ти щодня вдивляєшся в обличчя виставлених в полон, намагаючись знайти свою рідну людину", — розповіла Тетяна Кушнірук.

На акцію підтримки полонених і безвісти зниклих зібралася вся родина Гурків. Тетяна Гойдик розповіла, що з рідними шукає брата Олега Гурка. В акціях родина бере участь не вперше.

"Як можуть мотивуватися хлопці, які зараз там, розуміючи, що коли ти потрапиш в полон, зникнеш безвісти, то про тебе ніхто не буде думати, крім небайдужих людей. Я вклоняюся перед своїми друзями, які приїхали з Київської області, щоб просто нас підтримати. Я вклоняюся перед родинами, які виходять, тому що це — небайдужі люди. Тільки дякуючи таким небайдужим людям, ми якось докрикуємося, не даємо забути про наших полонених. Хтось каже, що не потрібно проводити ці акції. Потрібно, бо росіяни повинні бачити, що ми цінуємо своїх рідних, тому вони їх будуть берегти як обмінний фонд", — сказала Тетяна Гойдик.

Оксана Новокщонова — дружина військовослужбовця. Вона приїхала з Києва на акцію, аби підтримати людей, чиї рідні зникли безвісти або перебувають у полоні.

"Чи потрібно це робити? Я впевнена, що потрібно, бо це має давати свій результат, надію, підтримку рідних і близьких", — зауважила Оксана Новокщонова.

Завершилася акція ходою по Михайлівській під гаслом "Полон вбиває!".